176 Наталія Лаас
застарілому обладнанні, без належного і вчасного отримання сировини було важко. Радянські люди завжди відчували нестачу товарів повсякденного та довготривалого попиту, які б мали належну якість і при тому існували в широкому виборі.
Забезпечення харчовими продуктами загалом трималося певного рівня якості. У кожному магазині був перелік товарів, завжди доступний для купівлі,— борошно І-го та ІІ-го ґатунку, хліб, рис, манна, перлова та пшенична крупи, маргарин, топлені жири, сало, варені ковбаси, свіжоморожена риба, плодоовочеві та рибні консерви, олія, цукор, кондитерські та макаронні вироби тощо 2. З середини 1970-х рр. почали відчуватися перші перебої з постачання м’ яса та м’ ясних виробів. Якісне і недороге м’ ясо та ще й без черги— ідеал майже недосяжний у брежнєвську епоху. У закладах громадського харчування запроваджено « рибні дні », а державна торгівля м’ ясом та ковбасними виробами у деяких містах здійснювалася лише вранці та ввечері. Створювалися спеціальні комісійні магазини для продажу м’ яса, постійно вівся моніторинг цін на колгоспних ринках, про що надходили звіти в ЦК КПУ( при тому, попри підвищений попит, ціни протягом другої половини 1970-х— початку 1980-х рр. суттєво не різнилися 3). Населення, що мало присадибні ділянки, вирощувало худобу та птицю самостійно, при цьому для годівлі часто скуповуючи в магазинах дешеві хлібопродукти.
На початку 1980-х рр. через загальний спад у сільському господарстві ситуація з постачанням продуктів харчування погіршилася. Почалися перебої з надходженням свіжих овочів. На 1982 р. торгівля молоком і молочними продуктами здійснювалася лише в мінімальних розмірах і лише пониженої жирності, а тваринне масло навіть у великих містах і промислових центрах продавалося протягом 1 – 2 год. на день і лише по 200 – 300 гр. в одні руки. В основних промислових областях змушені були встановити лімітні години протягом дня, коли у магазинах державної роздрібної торгівлі можна було дістати м’ ясо, варені ковбаси, тваринне масло, до решти областей ці продукти практично не доходили. Масло, наприклад, можна було отримати лише в закритих установах— партійних їдальнях, ресторанах, лікарнях, санаторіях, школах і дитячих садочках. Таке становище зберігалося практично всю першу половину 1980-х рр. Проблема забезпечення маслом та молочними продуктами була настільки гострою, що республіканські керманичі, готуючись до проведення обласних партійних конференцій та виборів до Верховної Ради СРСР у 1984 р., подбали передусім про виділення в разовому порядку областям 1250 т. тваринного масла для постачання населенню 4. Порівняльна таблиця продажу харчів у м. Києві в буденні та передсвяткові дні свідчить, що до святкового кошика радянської людини входили