170 Мирослава Смольніцька
1950-х рр. До того, лише окремі райони звітували про наявність таких установ у межах небагатьох населених пунктів.
Таким чином молодій матері, найперше в сільській місцевості доводилося опинятися перед вибором— залишатися удома з дитиною і постійно перебувати під пресингом з боку сільської адміністрації, що подекуди супроводжувався погрозами, або ж виходити на роботу в колгосп для відпрацювання трудоднів, які в реальності не давали в сім’ ю прибутку, і залишати малолітню дитину на цілий день саму, в кращому разі під нагляд ненабагато старших дітей чи когось із родичів похилого віку, які за станом здоров’ я були навіть не придатні для будь-якої роботи в колгоспі.
Вирішення різноманітних побутових питань, регулювання сімейних відносин залишалося у сфері інтересів жінки і лягало на її плечі у весь позаробочий час. Фактично ведучи домашнє господарство жінка відробляла другий робочий день, який, на відміну від першого, не оцінювався, не оплачувався, забирав час, необхідний для відновлення сил. Таким чином, приносила в сім’ ю гроші, і одночасно при їх недостатній кількості мусила економити, і паралельно шукати шляхи для отримання додаткового прибутку( обробіток присадибних ділянок і вирощування врожаю для власних потреб, залишки можна було продати на міських базарах; утримання невеликої кількості худоби; пошиття одягу на замовлення; виготовлення грубого полотна на рядна, рушники, покривала на саморобних ткацьких верстатах тощо). Слід відзначити, що описана ситуація більш характерна для першого повоєнного десятиліття, оскільки в Україні в результаті воєнних дій залишилося багато вдів і сиріт; процес демобілізації військових з Радянської армії розтягнувся на кілька років; чоловіки( в результаті існуючого розподілу тендерних ролей) були задіяні більшою мірою у відбудові житлових і господарських приміщень тощо.
Все більше подвійне навантаження на жінок починає визнаватися навіть в офіційних документах. Постанова ЦК КПРС( жовтень 1966 р.) закликала боротися з феодальним ставленням до жінок і створити умови для подолання нерівності в побуті. В результаті проваджуваної державою політики, коли « орієнтація на сім’ ю віталася як доповнення, але не як альтернатива безумовного пріоритету громадського над приватним » 24, жінки виявилися не готовими народжувати багато дітей, щоб не втрачати свій соціальний статус.
І хоча в друге повоєнне десятиліття відбулося деяке матеріальне полегшення та зменшився ідеологічний тиск, продовжувала укорінюватися тенденція, коли в сім’ ях народжувалися 1-2 дитини, що давало можливість жінці в порівняно короткий термін повернутися з відпустки на робоче місце. В цей час також простежується закріплення додаткового навантаження на жінку: її суспільний статус, на відміну від статусу чоловіків, все більшою