Жінка в радянському суспільстві: офіційний образ і реальна практика
169
хліба, про відновлення довоєнного життя в матеріальному становищі, про збільшення заробітної платні і достатнє забезпечення населення продуктовими і промисловими товарами, про відбудову житла, про припинення мобілізації робочої сили тощо 23.
Проте держава, навіть по закінченні війни не давала можливості вибору індивідууму проявити себе у вибраній особистими переконаннями чи бажаннями сфері діяльності. Необхідно було виконувати лише завдання комуністичної партії. Перенісши лозунги війни у повоєнну повсякденність проголошувалися заклики залишити всі особисті мрії, переживання, сподівання тощо до кращого часу, що жінки і зробили, нарівні з чоловіками включившись у виробничий процес.
Порівняно легше на соціальне замовлення суспільства відгукувалися молоді дівчата, комсомолки, які не були переобтяжені сімейними обов’ язками. В першу чергу, саме їх нарівні з чоловіками мобілізовували за оргнаборами на відбудову об’ єктів важкої промисловості, залучали на численні громадські роботи з відбудови міст, доріг, будинків соціального значення тощо. Вони могли тижнями не приходити додому, оскільки збирали врожай на колгоспному полі; з готовністю включалися у виробниче навчання, освоювали різноманітні професії, і йшли працювати за розподілом. Проте не варто таку соціальну активність сприймати однозначно як миттєву готовність прислужитися державі.
Нерідко така активність, по-перше, була насадженою необхідністю, таким собі способом виживання, по-друге, мала особистісні мотиви для вибору відповідної життєвої стратегії. Відсутність будь-яких матеріальних статків і засобів для проживання, прагнення отримати визнання « нормальної радянської людини » і довести свою незаплямованість( така модель поведінки присутня у нащадків т. зв. « ворогів народу », та репатрійованих), необхідність змінити місце проживання, щоб хоч трохи вийти з-під пильного нагляду системи— всі ці, та багато інших мотивів змушували погоджуватися на будь-яку роботу, без врахування особистих вподобань, працювати за трудодні в колгоспі, їхати далеко за межі рідної домівки згідно направлень за оргнаборами, або йти вчитися на численні курси чи в навчальні заклади системи трудових резервів.
Наявність сім’ ї і народження дитини значно звужувало жіночу мобільність. Більш того, особливо на початку відбудови, молоді матері часто залишалися наодинці із проблемою: яким чином виконати мінімальний робочий план при одночасній необхідності догляду за малою дитиною. Про активну виробничу і громадську діяльність за відсутності розвиненої соціальної інфраструктури, в першу чергу мережі дитячих садочків, не могло бути і мови. В цілому по країні ситуація з відновлення мережі дитячих ясел чи навіть подекуди дитячих садочків покращилася тільки на початок