Спроби « соціалізації » радянської економіки в роки хрущовської « відлиги » ( 1955 – 1965 рр .)
персональних пенсій були : союзного значення — 2000 руб ., республіканського — 1200 руб ., місцевого — 600 руб . Розрив між колгоспникомпенсіонером і пенсіонером союзного значення був майже 17-кратним . До того ж , персональним пенсіонерам надавався значний набір соціальнопобутових пільг , до якого входили : 50 % знижка в оплаті житлової площі і комунальних послуг , прикріплення до спеціальних поліклінік , оплата ліків за рецептами лікарів у розмірі 20 % їхньої вартості . Особи , які мали тривалий партійних стаж , мали щорічно отримувати безкоштовно путівку чи компенсацію або щорічну грошову допомогу в розмірі двомісячної пенсії . Такі диспропорції у сфері пенсійного забезпечення населення не могли сприяти встановленню соціальної рівноваги в суспільстві і не були стимулом для його інтенсивного розвитку . Вони засвідчували лише про посилення соціальної диференціації в радянському суспільстві і подальше обособлення партійно-державної номенклатури в його соціальній структурі . Тиск на соціальну сферу з боку парт-держструктур наростав , оскільки кількість управлінців постійно збільшувалася . Протягом 1960 – 1965 рр . вона зросла з 273 до 304 тис . осіб 17 .
Загалом же , період хрущовської « відлиги » характеризується помітним зростанням добробуту населення порівняно із періодом сталінської диктатури .
Одним із свідчень цього може бути зменшення показників малюкової смертності . Якщо у 1953 р . з кожної тисячі новонароджених до одного року не доживали 68 дітей , то в 1964 р . цей показник знизився до 29 18 .
Важливим показником були середньорічні темпи приросту грошових доходів населення протягом 1961 – 1965 рр . Всього грошові доходи населення зростали щорічно на 8,1 %, грошові доходи від колгоспів — на 15,8 %, надходження від продажу продуктів сільського господарства і кооперації — 1,2 %, пенсії і додаткові виплати — 7,9 % 19 .
Соціально-економічні реформації змінили на краще життєві стандарти українців . Збільшення грошових доходів населення дозволило підвищити зростання витрат грошових коштів населення на купівлю товарів , а також на оплату різних видів послуг . За ті ж роки , 1961 – 1965 , темпи зростання витрат щорічно становили : на купівлю товарів — 6,9 %, оплату послуг та інші нетоварні витрати — 8 %, обов ’ язкові платежі і добровільні внески — 7,5 % 20 . Розрив між доходами і витратами населення України , як бачимо , був суттєвим і пояснювався недостатнім забезпеченням системи торгівлі товарами широкого вжитку та відставанням сфери послуг . Так , у республіці майже не зростали витрати населення на відвідування кіно . Повільно розвивався туризм , різні атракціони та інші видовищні послуги . Між тим , ряд послуг і товарів не були адекватними заробітній платі і залишалися недоступними для переважної більшості населення . Зокрема , у 50-х роках
17