Петро Шелест: штрихи політичного портрета
157
обкому партії від Богуславського виборчого округу обирають депутатом Верховної Ради СРСР. Стан піднесення та бадьорості, викликаний успіхами на професійній ниві, невдовзі змінився невимовним смутком по втраті матері, яку не зумів провести в останню путь у зв’ язку із власною хворобою.
Важкий настрій, тугу за найближчою і рідною людиною Петро Шелест переборював роботою. Вже в середині 1958 року Шелест переймався підготовкою до ХХІ з’ їзду КПРС, прийманням додаткових і зустрічних планів області на честь партійного форуму, висуненням делегатів до Москви, підготовкою першої промови у стінах Палацу з’ їздів перед вищим політичним керівництвом країни та численними делегаціями комуністичних і робітничих партій світу.
ХХІ з’ їзді КПРС, який відбувся наприкінці січня 1959 року, став черговою сходинкою у партійній кар’ єрі П. Шелеста. Його обирають членом ЦК КПРС. У новій якості П. Шелест мав втілювати в життя 7-річний план розвитку народного господарства СРСР, ухвалений на ХХІ з’ їзді партії. Семирічний план передбачав рішучий ривок у забезпеченні населення житлом, товарами споживання, посилення економічного потенціалу країни задля прискорення побудови « матеріально-технічної бази комунізму » в СРСР. Упродовж 1959 – 1965 років за задумом М. Хрущова країна Рад мала « наздогнати і перегнати найбільш розвинуті капіталістичні країни за виробництвом продукції на душу населення ». Передбачалося, що промислове виробництво УРСР мало зростати приблизно утричі швидше, ніж воно зростало у США за останні 40 років, і майже у 5 разів швидше, ніж у Англії. Безпосередньо перед керівництвом партійної організації Київщини накреслено завдання на кінець семирічки загальний обсяг промислового виробництва збільшити порівняно з 1958 роком майже на 70 %, в тому числі у машинобудуванню, приладобудуванню, промисловості будматеріалів— вдвічі, по легкій і харчовій промисловості в 1,5 рази; підвищити врожайність зернових культур на 25 – 30 %, виробництво цукрових буряків в 1,3 рази, картоплі— вдвічі. Крім того трудівники області зобов’ язувалися семирічку з виробництва м’ яса і молока виконати не за 7, а за 5 років 6.
Реалізовуючи на практиці ейфорійну ідею М. Хрущова, Петру Шелесту неодноразово приходилося стикатися з численними фактами обману, окозамилювання з боку керівників окремих підприємств, прагненнями апаратних працівників домогтися значних показників будь-яким шляхом. Завдяки публікації в газеті « Известия » у грудні 1959 року всій країні стало відомо про факти приписування виробництва продукції, рільництва і тваринництва в Березанському районі Київської області. Описуючи події кінця 1950— початку 1960-х років на сторінках власного щоденника, Петро Шелест піддавав критиці особистий стиль роботи, просякнутий стереотипами рапортоманії та нещирості у спілкуванні з підлеглими: « 2 січня 1960 року.