Спроби « соціалізації » радянської економіки в роки хрущовської « відлиги »( 1955 – 1965 рр.)
Каховського виробничого управління Херсонської області, Тульчинського управління Вінницької області та Ковельського управління Волинської області оплату праці механізаторів залежно від кількості виробленої продукції. Це забезпечувало більш ефективне матеріальне стимулювання і разом з тим— стабільніше соціальне становище сільських трудівників.
Однак втілення згаданих заходів не завжди давало позитивні результати. Перевірки, проведені органами контролю, показали: у багатьох колгоспах Вінницької, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Ровенської, Харківської та інших областей взагалі не було створено грошових фондів для щомісячного авансування колгоспників. В інших господарствах засоби зі спеціальних рахунків на оплату праці колгоспників часто використовувалися не за призначенням: ці кошти йшли на оплату сільгоспподатку, страхових платежів, придбання лотерейних білетів, передплату на газети і журнали тощо. У ряді колгоспів значна частина засобів, передбачених на авансування працівників, використовувалась на купівлю автомашин, запчастин, худоби тощо.
Професор В. Баран справедливо звертає увагу ще на одну обставину. За часів М. Хрущова склалася практика, коли плани державних заготівель продукції колгоспів систематично коригувалися, часто необґрунтовано збільшувалися. Ставилось завдання будь-що прискорити розвиток аграрного сектору, якнайшвидше « наздогнати і перегнати » США. В результаті фонд оплати праці скорочувався, що виявлялося у зменшенні видачі на трудодні важливих продуктів харчування. Так, у 1963 р. грошова оплата трудодня порівняно з 1953 р. зросла у 3,6 раза, в той час як натуральна частина оплати зменшилася: зерном— на 39 %, овочами і картоплею— на 38 % 15.
« Жити було дуже важко,— згадувала колгоспниця А. Чемерисюк із с. Єлешівка Хмельницької області.— Роботи дуже багато, потрібно було ще слідкувати за власним присадибним господарством. Панував дух нужди. Але всі жили світлим майбутнім, на нього надіялись. Була страшенна гонка. Інколи доводилося здавати своє молоко і м’ ясо. Стало жити ще важче » 16.
Повільно, але зростали обсяг торгівлі і грошовий обіг на селі. Здійснювалися заходи і щодо забезпечення житлом колгоспників, упорядкуванню сільських населених пунктів. Хоча у більшості сіл комунальних вигод не було. Так, станом на 1965 р. в Україні електрифіковано було всього 60 % дворів колгоспників, газифіковано— 2 %, центральним опаленням забезпечено 4 %, а гарячим водопостачанням— 0,3 %. Найпоширенішим атрибутом сільських осель були гасові лампи, печі, дерев’ яні лави. Зведене самотужки житло було, як правило, простим, позбавленим будь-якого архітектурного оформлення.
Великою подією сільського буття стала паспортизація селян. Сільські мешканці одержали нарешті паспорти, яких вони не мали з часу введення в
15