148 Оксана Булгакова
Другу групу науковців інституту становили вихідці із Західної України, які розпочали свою наукову діяльність напередодні Другої світової війни та у перші роки радянської влади— Степан Щурат, Михайло Лемеха, Павло Приступа, Іван Керницький, Степан Білецький та інші і, головним чином, прибулі з Наддніпрянської України— Іван Романченко, Михайло Герасименко, Микола Матвійчик 11.
Статистичні дані кількості науковців загалом по СРСР у повоєнний період мали таку динаміку. Кількість наукових працівників у ВНЗ значно зросла: з 86,5 тис. у 1950 р. до 119,1 тис. у 1955 р. При цьому в 1955 р. у ВНЗ працювало наукових працівників більше, ніж в науково-дослідних інститутах і на виробництві. Загальна кількість науковців СРСР в цей період складала 223,9 тис. осіб. Більше половини всіх науковців СРСР працювали на викладацькій роботі( 119,1 тис. з 223,9 тис. осіб). В 1955 р. у ВНЗ викладало 5547 докторів наук, з них професорів— 5070 осіб. Крім того, у ВНЗ було 43 450 кандидатів наук( з них 22,5 тис. доцентів). Майже 2,6 тис. доцентів і більше 700 професорів не мали вчених звань 12. В аспірантурах ВНЗ у 1955 р. навчалось 18 тис. осіб, що в два рази більше, ніж до війни.
У квітні 1956 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову « Про заходи покращення підготовки та атестації наукових та педагогічних кадрів ». 20 серпня постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 1956 р. « Про заходи щодо покращення підготовки і атестації наукових і науковопедагогічних кадрів » були внесені корективи у систему підготовки докторів наук, унаслідок чого прийом у докторантуру припинявся.
Згідно постанови в аспірантуру за спеціальностями, що мали прикладний характер, стали приймати передусім тих, хто мав стаж роботи не менше двох років та здібності до наукової роботи. З теоретичних спеціальностей брали до аспірантури одразу після закінчення вишу. Захист дисертації дозволявся після публікації її основних положень у вигляді статей або монографії. Підвищення вимог до дисертації мало сприяти підвищенню якісних параметрів підготовки наукових кадрів 13.
Після XX з’ їзду КПРС було створено Науково-технічну раду Міністерства вищої освіти СРСР з трьох відділень: суспільних, природничих та технічних наук.
В 1955 / 56 навчальному році в усіх вищих навчальних закладах було введено новий перелік спеціальностей, що передбачав підготовку кадрів з вищою освітою більш широкого профілю. Згідно із затвердженим переліком кількість спеціальностей, з яких ВНЗ СРСР готували кадри, зменшилася з 660 до 300, а в інститутах УРСР— з 299 до 212 14. Одночасно укрупнювались спеціалізації всередині кожної спеціальності, встановлювався обов’ язковий перелік спеціальностей з нової техніки.