Релігійний досвід в житті віруючих України( середина 1940-х— середина 1980-х років)
139
випадок: 29 вересня— 4 жовтня 1976 року в Ростові-на-Дону вдруге перебувала група найближчих прихильників « святійшої » Марфи Київської. Серед членів цієї групи були колгоспниці з колгоспу « Росія » Красногвардійського району Кримської області Болятишина Ольга і Марія( прізвище невідоме) та черниця Варвара з Києва. Група відкрито « демонструвала », як Ольга Болятишина отримує « одкровення » від Бога, Божої матері і святих угодників » 69.
Черниця Варвара, яка була старшою в групі, в одному зі своїх виступів заявила: « Нас прислала сюди( тобто до Ростова) мучениця Параскевап’ ятниця. У своєму « одкровенні » вона повідомила Олечці, що в деяких місцях нашої країни пропадає духовенство православної церкви і патріарх Пімен про це нічого не знає. Вона просила Олечку, щоб ми терміново повідомили патріарха ». Лист із цим повідомленням Патріарху було передано в Єлеховському соборі у Москві в жовтні 1976 року. Черниця Варвара навіть « вказувала » місця зникнення священиків, називала їхні імена і місце, де їх було закатовано. Вказувалося навіть, що найближчим часом будуть замучені 5 священиків у Ростові, привезені з інших регіонів: 2— з Білорусії, 1— з Литви, 2— з України 70.
В одній зі своїх проповідей черниця стверджувала: « Всі продукти отруюються— борошно, цукор, ковбаса, м’ ясо— невиліковними хворобами. Всі ліки в аптеках отруєні для захворювання на рак. Тому вони по школах, кіно й на людях розповсюджують безбожжя і знищують віруючих повсюди » 71. Слід, однак, зауважити, що ставлення до таких « пророцтв » із боку священства РПЦ переважно було негативним. Більшість священиків заперечували їх істинність, вважаючи виявами « прєлєсті », хворої психіки тощо.
Інколи інформацію, що подавали як отриману від Бога, використовували, аби нав’ язати свою думку іншим віруючим. Прихильник віровчення п’ ятидесятників( в даному випадку християн віри євангельської— ХВЄ) Б. Зудерман у своїй книзі згадує, що йому довелося побувати в багатьох регіонах Радянського Союзу— Україні, Середній Азії, Білорусії, Прибалтиці, Москві, Сибіру, на Далекому Сході. У місті могло бути кілька вороже налаштованих одна проти одної громад. І скрізь він бачив велику кількість так званих пророків. Громада зі 100 осіб могла мати 10 – 20 пророків. В окремих громадах із 10 – 20 осіб ними могли бути всі. Більшість із них складали жінки середнього та похилого віку. Жінки в громадах ЄХБ не могли проповідувати, вчити(« Жінки ваші у церквах нехай мовчать...» – 1 до коринф., 14, 34), та позаяк багато з них були достатньо енергійними, то реалізовували себе на ниві пророцтв 72. Б. Зудерман вказує, що в усвідомленому чи неусвідомленому бажанні підпорядковувати своєму впливу віруючих полягала одна із причин роз’ єднання у громадах.