134 Петро Бондарчук
Радянські науковці, як і багато західних дослідників, намагалися містичні переживання ігнорувати або зводити до рівня психічних відхилень, що зовсім неправильно. « У нинішній тенденції зводити містичні переживання і духовне життя до культурно прийнятних квазіпсихотичних станів, до примітивного марновірства чітко видно серйозне нерозуміння їх справжньої природи » 55,— стверджує один із засновників школи трансперсональної психології С. Гроф. Ігнорування містичних переживань, на яких базувалася подальша догматична розбудова віровчень різних конфесій, фактично зводила вивчення релігії до дослідження « пережитків надбудови періоду існування досоціалістичного суспільства » чи культурних виявів, але аж ніяк не духовної сфери у вузькому значенні цього слова. Тому у нашому дослідженні ми намагалися уникнути цього негативу.
Містичні переживання православних були здебільшого спокійного характеру. Про це можна дізнатися у багатьох книгах, присвячених православним містикам чи тим, що належали до решти християнських та інших течій.
Ці переживання суттєво впливали на людей, що їх зазнали, і мали широкі параметри своїх виявів. Американський психолог А. Маслоу щодо впливу трансцендентних переживань зазначав: « У пік-переживанні( так він називав трансцендентні переживання) низка змін в увазі може призвести до нових знань... Це нове“ знання” може бути зміною позиції чи ставлення, новою оцінкою реальності, баченням речей у новій перспективі, під іншим кутом зору » 56. В. Худ у статті « Релігійна орієнтація і досвід трансцендентного » виділив такі критерії містичного досвіду: поетичність( зверненість до розуму), непогрішимість, святість, позитивність і парадоксальність. Л. Ківлєв у статті « Елементи здорового релігійного життя » відносив сюди повагу до поглядів інших, установку на радість та любов, постійність, повноту та цілісність 57. Отже, містичні переживання мали багато відтінків і дуже впливали на свідомість і поведінку людини. Глибоких містичних переживань зазнавала обмежена кількість людей і доволі рідко, тому не доцільно в нашому дослідженні зупинятися на них детально. Очевидно також і те, що частина людей, які їх мали, не вважали за необхідне про них повідомляти, щоб не виглядати психічно неврівноваженими в очах більшості. Ці слова стосуються не лише українського суспільства( чи загалом радянського), а й більшості світових спільнот досліджуваного періоду. Відомий американський і чехословацький психолог С. Гроф зазначає: « У Сполучених Штатах релігія офіційно визнана і захищена законом, і певні кола навіть сприяють її процвітанню. В кожному номері будь-якого мотелю лежить Біблія, політики у кожній своїй промові згадують Бога, колективна молитва навіть є частиною церемонії інавгурації президента. Однак у світлі матеріалістичної науки релігійні люди вважаються