Релігійний досвід в житті віруючих України( середина 1940-х— середина 1980-х років)
131
запам’ ятати. Вона повторювала їх під час зібрання п’ ятидесятників, проте « сходження Святого Духа » так і не відчула 43. П’ ятидесятниця М. Б. з Одеси так повідомляла про свою невдачу в « отриманні дару“ іншомов”»: « Закликаючи мене до молитви, показала( пророчиця.— Б. П.) мені список, що я в неї 38-ма, а сестра— 39-та, які оволодіють іншими мовами. Ми із сестрою повірили і стали на коліна. Наді мною стояла інша пророчиця— Шура( горбатенька). Три години я повторювала слова“ очисти, очисти...”, але мов не отримала, а сестра через своє слабке здоров’ я стала повторювати одне і те саме, і пророчиця, Тетяна Дм., сказала, що вона отримала знамення( Духа). Мені запропонували прийти вдруге, я стояла чотири години на колінах і також повторювала“ очисти, очисти...”. Пророчиця Т. Д. спеціально робила свої рухи тремтячими і водила по моєму тілу, проказуючи:“ От кров Ісуса, от Він іде, прийми духа”. Але зважаючи на те, що Бог моє здоров’ я підтримав, у Тетяни зі мною нічого не вийшло... Прийшла я на третій день. Тетяна Дм. займалася мною також 4 години. Я вже не витримала на колінах від утоми. Мене Т. Д. обводила своїми тремтячими руками, і я вирішила навмисне закалякати мовою, аби спекатися пророчиці. Вона повірила і стала дякувати Богу, що я отримала“ іншу мову”, після чого я випадково розказала пресвітеру Логвиненку В. Є. Дізнавшись про це, Труханов Д. Д. став мене умовляти, що мови отримані від Бога і їх потрібно перевірити, але я з ним спілкуватися й молитися не побажала » 44.
Побутувала думка, особливо серед радянських науковців, що екстатичні релігійні прояви суперечать здоровій психіці, однак не всі дослідники її поділяли. Відомий зарубіжний соціальний психолог Серж Московічі у своєму дослідженні « Машина, яка творить богів » писав: « Ці психічні й колективні вияви( ідеться про екстатичні.— Б. П.) засвідчені в більшості релігій. У нас спостерігається тенденція бачити в них короткотривале безумство, почуття реальності, що поступається під тиском пристрасті. Кожен із моментів, коли емоція вислизає з-під нашого контролю і перешкоджає нам тверезо з’ ясувати наш справжній стан, здається нам ознакою, що передвіщає безумство чи насамкінець є знаком ненадійності нашого розуму. Дюркгейм, однак, надає цим виявам сенс загального механізму, який трапляється всюди й де люди, що зібралися разом, утворюють масу. Просто механізму суспільного життя, найелементарнішого з усіх. Необхідний і бажаний, підтримуваний ритуалами, він не містить нічого хворобливого чи аномального, хіба що ззовні. Щоразу його можна розпізнати за двома основними моментами: передусім за екстазом кожного, хто тікає від себе— у буквальному сенсі цього слова екстаз означає, що ви виходите з себе. Потім захват, засіб доступу до іншого світу, світу божественного, який ми носимо в собі » 45. Варто зазначити, що двополюсове ставлення до екстатичних культів існувало впродовж кількох тисяч років.