Спроби « соціалізації » радянської економіки в роки хрущовської « відлиги » ( 1955 – 1965 рр .)
реальне досягнення соціальної політики М . Хрущова , один із важливих чинників соціального оптимізму , що поширився серед населення в другій половині 50-х років .
Заохочення ініціативи громадян самостійно розв ’ язувати житлову проблему , яке мало місце уже в згаданій постанові 1957 р ., знайшло свій розвиток у постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 1 червня 1962 р . « Про індивідуальне і кооперативне житлове будівництво ». В ній визначалися обсяги житлово-кооперативного будівництва і доручалося будівельному банку СРСР надавати житлово-будівельним кооперативам кредит на будівництво в розмірі 60 % вартості будинків на 10 – 15 років за умови внесення кооперативами в банк власних коштів в обсязі 40 % вартості будинків . Плановим органам доручалося забезпечити виділення ЖБК матеріалів і обладнання , а відповідним Радам — виділяти земельні ділянки . 19 листопада 1964 р . Рада Міністрів СРСР прийняла постанову « Про подальший розвиток кооперативного руху », якою для ЖБК встановлювалася процентна ставка за користування кредитом у розмірі 0,5 %. ЖБК став для багатьох громадян країни реальною можливістю поліпшити свої житлові умови .
Зміна міжнародної обстановки , досягнення , на думку радянського керівництва паритету у військовому протистоянні з капіталістичним світом , давали можливість скоротити і збройні сили і їх фінансування , що створювало умови для більш активної і дієвої соціальної політики . Водночас пошуки додаткових коштів для цієї сфери в кінцевому підсумку , як і раніше , замикалися на власному населенні . У 1957 р . було вирішено відтермінувати на 20 років погашення позик , випущених до 1957 р . А з 1958 р . через зростаючі виплати в рахунок погашення державного боргу за позиками їх випуск був припинений .
В роки хрущовської « відлиги » суттєво змінився трудовий потенціал і України , і всього СРСР . Щорічно збільшувалася кількість робітників і службовців . Високим був рівень зайнятості населення . Відбувалися масові переміщення людей , інтенсифікувалися міжреспубліканські міграції . Помітно зростав культурно-технічний рівень працюючих . З 1 вересня 1956 р . була відмінена плата за навчання в середніх спеціальних і вищих навчальних закладах . Вже до 1959 р . чисельність інтелігенції в СРСР порівняно з 1939 р . збільшилася більше , ніж у 2,3 рази , тоді як загальна кількість населення за цей же період зросла всього на 22 % 11 . В невиробничих галузях України ( освіта , охорона здоров ’ я , мистецтво , наука та ін .) у 1960 р . працювало 2,9 млн . осіб , а в 1965 р . — 3,8 млн . осіб 12 . Основна частина трудових ресурсів ( понад 80 % зайнятого населення республіки ) використовувалась у галузях матеріального виробництва , переважно у промисловості і будівництві . В сільському господарстві України у 1965 р . було зайнято 8,7 млн . осіб , що на 7,4 % менше , ніж у 1960 р . 13
13