12 Віктор Даниленко
про необхідність ліквідації в найближчі 10 – 12 років нестачі житла для трудящих , збільшити обсяги державного житлового будівництва . 2 ) Збільшити обсяги житлового будівництва за рахунок коштів населення з допомогою державного кредиту . 3 ) Здійснювати будівництво на вільних територіях , без знесення існуючих будівель і переважно крупними масивами . 4 ) Підтримати будівництво своїми силами , методом народної будови . Для реалізації цих завдань підприємствам і організаціям за певних умов надавалось право надавати підтримку житлового будівництва із своїх коштів . Постановою передбачалося введення протягом 1956 – 1960-х рр . 215 млн . м ² житла замість 205 млн . м ², передбачених рішеннями ХХ з ’ їзду КПРС . З 1958 р . почали розгортати свою діяльність житлово-будівельні та дачно-будівельні кооперативи * .
Державні та кооперативні організації розгорнули масове будівництво . Будинки зводилися індустріальними методами на основі серійного виробництва . Було обрано найдешевший швидкісний варіант будівництва житла , розрахованого на 30 – 40 років , з перспективою будівництва більш якісних помешкань в умовах розвинутої економіки . Тоді ж у проектах типових будинків до фізіологічного мінімуму скорочувались « додаткові площі ». Значно знижувалося стеля і звужувалися проходи . Кладовки , сміттєпроводи і ліфти не передбачалися як « здорожуючі » чинники . Недостатньою була звукоізоляція таких квартир . Однак і про такі квартири мріяли мільйони людей .
Нове житло від держави надавалося безкоштовно . Відповідно на підприємствах , за місцем роботи , і за місцем проживання , у райвиконкомах , організовувалися черги тих , хто потребував житла або прагнув його поліпшення .
Державне фінансування , ентузіазм та ініціатива будівельників , забудовників , зацікавлених громадян помножені на нові технології , застосовані при зведенні житла , дали помітний результат . Житла було введено в дію на 9 млн . м ² більше , ніж заплановано . Хоча загалом рівень забезпеченості населення житлом залишався низьким . На 1 січня 1959 р . на одну людину припадало в середньому 6,35 м 2 житлової площі при установленій санітарній нормі 9,1 м 2 . У 1965 р . цей показник становив уже 10,9 м 2 .
« Житлова революція » М . Хрущова була , між тим , видатною подією того часу . Міста « на очах » змінювали своє обличчя . Нові мікрорайони виникали з неймовірною швидкістю . Переселення міських жителів з комунальних квартир , бараків , сараїв , підвалів та ін . в окремі , хай навіть і малометражні , з тісними кухнями і сумісними санвузлами , квартири з усіма зручностями —
*
Житлово-будівельні кооперативи існували в СРСР з 1924 р . і були ліквідовані у 1937 р .