12 Віктор Даниленко
про необхідність ліквідації в найближчі 10 – 12 років нестачі житла для трудящих, збільшити обсяги державного житлового будівництва. 2) Збільшити обсяги житлового будівництва за рахунок коштів населення з допомогою державного кредиту. 3) Здійснювати будівництво на вільних територіях, без знесення існуючих будівель і переважно крупними масивами. 4) Підтримати будівництво своїми силами, методом народної будови. Для реалізації цих завдань підприємствам і організаціям за певних умов надавалось право надавати підтримку житлового будівництва із своїх коштів. Постановою передбачалося введення протягом 1956 – 1960-х рр. 215 млн. м ² житла замість 205 млн. м ², передбачених рішеннями ХХ з’ їзду КПРС. З 1958 р. почали розгортати свою діяльність житлово-будівельні та дачно-будівельні кооперативи *.
Державні та кооперативні організації розгорнули масове будівництво. Будинки зводилися індустріальними методами на основі серійного виробництва. Було обрано найдешевший швидкісний варіант будівництва житла, розрахованого на 30 – 40 років, з перспективою будівництва більш якісних помешкань в умовах розвинутої економіки. Тоді ж у проектах типових будинків до фізіологічного мінімуму скорочувались « додаткові площі ». Значно знижувалося стеля і звужувалися проходи. Кладовки, сміттєпроводи і ліфти не передбачалися як « здорожуючі » чинники. Недостатньою була звукоізоляція таких квартир. Однак і про такі квартири мріяли мільйони людей.
Нове житло від держави надавалося безкоштовно. Відповідно на підприємствах, за місцем роботи, і за місцем проживання, у райвиконкомах, організовувалися черги тих, хто потребував житла або прагнув його поліпшення.
Державне фінансування, ентузіазм та ініціатива будівельників, забудовників, зацікавлених громадян помножені на нові технології, застосовані при зведенні житла, дали помітний результат. Житла було введено в дію на 9 млн. м ² більше, ніж заплановано. Хоча загалом рівень забезпеченості населення житлом залишався низьким. На 1 січня 1959 р. на одну людину припадало в середньому 6,35 м 2 житлової площі при установленій санітарній нормі 9,1 м 2. У 1965 р. цей показник становив уже 10,9 м 2.
« Житлова революція » М. Хрущова була, між тим, видатною подією того часу. Міста « на очах » змінювали своє обличчя. Нові мікрорайони виникали з неймовірною швидкістю. Переселення міських жителів з комунальних квартир, бараків, сараїв, підвалів та ін. в окремі, хай навіть і малометражні, з тісними кухнями і сумісними санвузлами, квартири з усіма зручностями—
*
Житлово-будівельні кооперативи існували в СРСР з 1924 р. і були ліквідовані у 1937 р.