Спроби « соціалізації » радянської економіки в роки хрущовської « відлиги »( 1955 – 1965 рр.)
в дію нового закону зріс більше, ніж удвічі, пенсії з причини інвалідності збільшилися приблизно у 1,5 рази, пенсії робітникам і службовцям, які втратили годувальника— на 64 %. Зростання рівня пенсійного забезпечення було невід’ ємною складовою загального процесу зростання доходів населення, зокрема збільшення заробітної плати.
Грошові доходи населення України в 1959 р. складали майже 150 млрд. крб. і виросли порівняно з 1955 р. більш, ніж на 45,5 млрд. крб. або на 43,7 % 9. Загалом реальні доходи населення за 50-ті роки збільшилися в 1,6 раза.
Зростала роль суспільних фондів споживання. У 1963 р. вони становили в СРСР 17 % національного доходу. За їх рахунок забезпечувалися безплатне навчання, охорона здоров’ я. Раціональнішою ставала структура споживання. Однак видатки на харчування були високими. Зокрема, у робітника промисловості на неї йшло майже 50 % заробітної плати.
У роки хрущовської « відлиги » суттєво поліпшилося забезпечення населення непродовольчими товарами. У побуті з’ явилися наручні годинники, фотоапарати, радіоприймачі, телевізори, швейні та пральні машини, холодильники. Розпочався продаж товарів довготривалого користування в кредит. Це свідчило про суттєві зміни у структурі попиту. Якщо раніше більша частина витрат припадала на долю продовольчих товарів, тканини, одягу, взуття, то в кінці 50-х— на початку 60-х років зріс попит на автомобілі, меблі, килими, холодильники, піаніно та інші товари. Причому, різко виросли вимоги покупців до якості товарів, постійно зростала сума неповного задоволення платоспроможного попиту.
Значне місце у витратах населення займали витрати на оплату послуг— 8,7 %. У витратах на душу населення на оплату послуг витрати на квартирну плату і комунальні послуги складали 1,8 % до суми прибутків населення( за рубежем— 25 – 30 % бюджету сім’ ї). Зростали витрати населення на оплату транспорту, на дитячі установи 10.
Гострою соціальною проблемою у 50-ті роки залишалася проблема житла. Мільйони людей продовжували жити в бараках, напівземлянках, комунальних квартирах, гуртожитках та ін. В ході поїздки в Дніпропетровськ В. Молотов зафіксував кричуще становище у сфері забезпечення населення житлом. Зокрема, середня забезпеченість житлом на Дніпропетровському алюмінієвому заводі становила 3,1м ² житлової площі на робітника. У згаданій записці до ЦК КПРС В. Молотов зазначав, що « житлове питання з побутового перетворилося у політичне ». Потреба в його розв’ язанні була дійсно нагальною.
31 липня 1957 р. була прийнята постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР « Про розвиток житлового будівництва в СРСР ». В ній була намічена програма виходу з житлової кризи, яка полягала в тому, щоб: 1) Оголосити
11