Спроби « соціалізації » радянської економіки в роки хрущовської « відлиги » ( 1955 – 1965 рр .)
в дію нового закону зріс більше , ніж удвічі , пенсії з причини інвалідності збільшилися приблизно у 1,5 рази , пенсії робітникам і службовцям , які втратили годувальника — на 64 %. Зростання рівня пенсійного забезпечення було невід ’ ємною складовою загального процесу зростання доходів населення , зокрема збільшення заробітної плати .
Грошові доходи населення України в 1959 р . складали майже 150 млрд . крб . і виросли порівняно з 1955 р . більш , ніж на 45,5 млрд . крб . або на 43,7 % 9 . Загалом реальні доходи населення за 50-ті роки збільшилися в 1,6 раза .
Зростала роль суспільних фондів споживання . У 1963 р . вони становили в СРСР 17 % національного доходу . За їх рахунок забезпечувалися безплатне навчання , охорона здоров ’ я . Раціональнішою ставала структура споживання . Однак видатки на харчування були високими . Зокрема , у робітника промисловості на неї йшло майже 50 % заробітної плати .
У роки хрущовської « відлиги » суттєво поліпшилося забезпечення населення непродовольчими товарами . У побуті з ’ явилися наручні годинники , фотоапарати , радіоприймачі , телевізори , швейні та пральні машини , холодильники . Розпочався продаж товарів довготривалого користування в кредит . Це свідчило про суттєві зміни у структурі попиту . Якщо раніше більша частина витрат припадала на долю продовольчих товарів , тканини , одягу , взуття , то в кінці 50-х — на початку 60-х років зріс попит на автомобілі , меблі , килими , холодильники , піаніно та інші товари . Причому , різко виросли вимоги покупців до якості товарів , постійно зростала сума неповного задоволення платоспроможного попиту .
Значне місце у витратах населення займали витрати на оплату послуг — 8,7 %. У витратах на душу населення на оплату послуг витрати на квартирну плату і комунальні послуги складали 1,8 % до суми прибутків населення ( за рубежем — 25 – 30 % бюджету сім ’ ї ). Зростали витрати населення на оплату транспорту , на дитячі установи 10 .
Гострою соціальною проблемою у 50-ті роки залишалася проблема житла . Мільйони людей продовжували жити в бараках , напівземлянках , комунальних квартирах , гуртожитках та ін . В ході поїздки в Дніпропетровськ В . Молотов зафіксував кричуще становище у сфері забезпечення населення житлом . Зокрема , середня забезпеченість житлом на Дніпропетровському алюмінієвому заводі становила 3,1м ² житлової площі на робітника . У згаданій записці до ЦК КПРС В . Молотов зазначав , що « житлове питання з побутового перетворилося у політичне ». Потреба в його розв ’ язанні була дійсно нагальною .
31 липня 1957 р . була прийнята постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР « Про розвиток житлового будівництва в СРСР ». В ній була намічена програма виходу з житлової кризи , яка полягала в тому , щоб : 1 ) Оголосити
11