Релігійний досвід в житті віруючих України( середина 1940-х— середина 1980-х років)
129
покладанням на Бога також у православ’ ї та інших релігіях. На його переживання впливала глибина релігійної віри, інтенсивність релігійного життя, психічна структура людини тощо.
Релігійний досвід виявлявся у різних формах, зокрема екстатичних. Щоб краще зрозуміти цю особливість релігійної поведінки представників низки течій, звернімося до конкретних випадків. Баптистка М. згадувала: « Молилася я і вдома, і на зібраннях. Усі співають, і я з усіма. А серце не відкривалося. Що, я думаю, сирота чи-що господня? І так подумала, неначе щось луснуло всередині мене, потекло по тілу, спекотно стало і сльози потекли, і так спокійно, добре-добре » 36. Віруючим, які відчували таке переживання релігійного досвіду, воно слугувало критерієм істинності їхньої віри.
П’ ятидесятниця Л. так відгукувалася про свій досвід прийняття « хрещення Святим Духом »: « На молитві у групі віруючих я стояла на колінах із піднятими вгору руками і постійно повторювала:“ Хрести мене, господи, духом святим, як ти хрестив багатьох у день п’ ятидесятниці; не відійду від тебе, благослови мене”. Потім відчула себе, як у сні, неначе літаю. Що говорила в цей момент— не знаю. Після закінчення молитви брати й сестри у вірі зі сльозами мене вітали. Так на мене зійшов“ святий дух”» 37. Схожі відчуття переживали й інші п’ ятидесятники. Отже, молитовна практика у поєднанні із тривалими постами сприяла тому, що віруючі п’ ятидесятники та представники інших подібних течій називали « сходженням Святого Духа ». Слід додати, що на здійснення цього акту впливали й певні психічні особливості особи, адже « сходження Святого Духа » відчували далеко не всі віруючі цих об’ єднань.
В окремих течіях релігійний досвід був тісно пов’ язаний із глосолалією( говоріння « іншомовами »). Колишній п’ ятидесятник С. Латишевич повідомляв про своє « говоріння іншомовами » таке: « Після молитви всі охочі отримати хрещення святим духом і дар говорити“ невідомою мовою” вийшли на середину кімнати. Я ж лишився один біля груби, збоку від усіх. Про послання святого духа благали гучно, на весь голос, хто як тільки міг, довго й несамовито. Наляканий усім цим, не знаючи, що робити, я заплакав... Хтось помітив, що я плачу, сказав, що мене теж торкнулася божа благодать. Мене одразу вивели на середину кімнати, поставили на коліна, і я мав благати, піднявши руки:“ Дай, дай, дай, боже!” Я кричав з усіх сил. Голова крутилася. Сльози і піт текли по обличчю. В очах потемніло, попливли різнокольорові кола. Не в змозі більше стояти з піднятими руками, я почав повільно опускатися. Мене підтримали, і я відчув, що язик вже не слухається мене, я несвідомо вимовляв щось недоладне... Тоді я закричав, сам не знаючи що. Навколо мене загорлали ще голосніше, дякуючи богові за посланий мені дар » 38. Цікаво, що глосолалії не були чимось винятковим,