128 Петро Бондарчук
Існували різні практики, і однією з них була чотириступенева « lectio divina », виникнення якої сягає середньовіччя: 1) читання Біблії, 2) медитація( у даному разі розмірковування.— Б. П.), 3) молитва, 4) споглядання. « Читаємо зі старанністю— перший ступінь. Що означає « читаємо зі старанністю »? Що означає « читання »? Читання полягає в тому, щоб пильним розумом уважно осягати Писання. Пильним розумом! Потім наш дух включається в роботу і починається медитація— другий ступінь. « Медитація— це діяльність духа, жадібного до пізнання, який починає пошук під керівництвом власного розуму, щоб осягнути приховану істину ». Третє істинне благо— третій ступінь— « Молитва— це палке благання серця ». Тут також ідеться про сердечну молитву, не про розумову. Молитва лише сердечна, звернена до Бога, « щоб звільнитися від зла і здобути істинне благо ». Нарешті споглядання— четвертий ступінь— є високе ширяння захопленої Богом душі, яка вже осягає вічні радощі » 29. Ця практика існує тривалий час— від середньовіччя до сьогодення.
Були й інші методи. Ще в середньовіччі для неписьменних і бідних виник Розарій, вервиця— інший різновид « lectio divina », що бере свій початок із практики тривалого повторення молитви « Радуйся, Маріє...». Потім вона була доповнена 30. « Деякі християни, не лише католики, а й представники інших конфесій, вважають, що Розарій— це єдине, що може врятувати, що може зв’ язати людину із Богом » 31. Він полягав у проказуванні молитов « Отче наш », « Радуйся, Маріє », « Слава Отцю » під час перебирання вервиці, « яку і називають Розарій— квітка троянди, символізуючи життя і смерть, страждання і радість, яких зазнала Матір Божа і у справі звільнення, у спогляданні 15 таємниць: радісних таємниць, скорботних і славних » 32. Існують різні практики Розарію.
Поширювалися в католицизмі упродовж ХХ ст. і духовні вправи Ігнатія Лойоли( засновника єзуїтського ордену). Основне в них, як зазначає російський дослідник І. Козловський,— « споглядання вічних істин. Щоденне споглядання, повторення впродовж години візуалізації пекла, вогню, абсолютного мороку, абсолютної ночі » 33. Це дещо спрощений опис, який не розкриває суті проблеми. Як свідчать праці католицьких духовних служителів, що вели ігнаціанські реколекції, тем і сюжетів для споглядань могло бути більше. Ця практика передбачала й попередню підготовку, зосередження на внутрішній тиші, підготовчу молитву, розмірковування після самої медитації та інші дії 34. Варто зауважити, що цілеспрямована візуалізація докорінно відрізняється від спонтанного візіонерства, яке багато хто з теологів уважає псевдорелігійним досвідом.
Для поглиблення релігійного досвіду в католицизмі пропонувалася повна віддача себе і свого життя в Божі руки. Цій проблемі було присвячено багато книг католицьких авторів 35. Релігійний досвід пов’ язувався із цілковитим