116 Наталія Хоменко
В період активної « лібералізації » окремі студенти продовжували вважати Й. Сталіна великим вождем. Жодні аргументи про його репресивну діяльність проти окремих народів СРСР( чеченців, інгушів, кримських татар) не похитнули впевненості студентів-сталіністів у величі їх кумира. Під час обговорення молоддю Львова подій 1956 р. у Польщі та Угорщині студент торгово-економічного інституту( родом із Західної Білорусі) у бесіді з працівником міському партії міркував: « Радянський Союз дійсно багато допомагає країнам демократії, а вони нам за це відповідають невдячністю … Коли був живий Сталін, то він тримав усіх міцно в руках і таких подій, які зараз відбуваються в Польці та Угорщині не було ». Студент сільськогосподарського інституту, родом з Вінницької області, був такої думки: « Якби батько Сталін був живий, він би половину виселив в Сибір і порядок швидко навів би в Угорщині » 76. У 1957 р. студентка Миколаївського технікуму Кравченко безапеляційно заявляла: « Сталін був нашим батьком і буде » 77. Міркування згаданих студентів не схожі на загравання перед партійними посадовцями, які проводили бесіди з метою вивчення настроїв студентської молоді стосовно вказаних подій: подекуди стереотипи зламати було досить складно— у частини молоді, зокрема, з Центрально-Східної України, міцно укорінилася асоціація порядку з особистістю Й. Сталіна, репресії та насилля вони виправдовували як засіб збереження могутності та цілісності держави. Така молодь була продуктом виховання радянської системи. Н. Матвієнко, студентка 1958 – 1963 рр. ВНЗ, розповіді безпосереднього свідка тих подій— дядька, реабілітованого 1958 р., про пережите в таборах, категорично не сприймала, заявляючи, що у Радянському Союзі бути такого жахіття не може 78.
Таким чином, реакція студентства— активного сегмента суспільства— на закриту доповідь М. Хрущова на ХХ з’ їзді КПРС для влади здебільшого виявилася несподіваною. Молодь не залишилася осторонь внутрішньополітичних пертурбацій країни і зреагувала на згадану подію не зовсім так, як очікувала влада: крім засудження культу Й. Сталіна, критики від молоді зазнали окремі структури КПРС, тобто ореол « святості » для більшості втратила також і Комуністична партія. У доповіді міністра вищої освіти СРСР В. Єлютіна від 7 вересня 1957 р. в ЦК КПРС щодо настроїв студентської молоді констатувалося: « Розвінчання культу особи Й. Сталіна зруйнувало звичні для багатьох юнаків та дівчат погляди та переконання. У деяких молодих людей з’ явилися песимістичні та аполітичні настрої, вони почали сумніватися у правильності політики партії, допускати неправильні висловлювання » 79. Таким чином, « культ особи » примусив більшість замислитися над тим, що насправді відбувалося у минулі роки в житті країни, посприяв їх поступовому морально-психологічному розкріпаченню і започаткував процеси трансформації свідомості.