114 Наталія Хоменко
Сплески політичної активності після ознайомленням з доповіддю М. Хрущова спостерігалися в другій половині 1956 рр.— в першій половині 1957 р. переважно серед комсомольців, однак вони мали епізодичий характер. Якщо на початковому етапі влада намагалася переконати молодь у хибності її критичних висновків, то в кінці 1956 р.— в першій половині 1957 рр. до нелояльних студентів застосовувалися перевірені методи боротьби— репресії.
По суті відбувалися полярні процеси: з одного боку проходила активна реабілітація репресованих в сталінські часи, з іншого— з’ являлися нові репресовані « хрущовського періоду », до рядів яких потрапило і мисляче студентство.
Зовсім іншою була атмосфера сприйняття « культу особи » в середовищі студентства Західної України. Більшість молоді краю, порівняно недавно отримала свій « життєвий досвід » у цій системі, адже була безпосереднім свідком встановлення радянської влади у цьому регіоні( численні, іноді безпідставні, звинувачення у приналежності до ОУН і УПА, в « українському буржуазному націоналізмі », репресії проти національно свідомого студентства ВНЗ Львова, Ужгорода, Чернівців і т. д). Крім того, деяка інформація надходила від студентів— вихідців із Східної України, які навчалися у ВНЗ Західної України, про це, зокрема, наголошувала О. Комаринець, студентка-філолог 1940— 1950-х рр. Львівського університету..
Закарпатці слухали угорське радіо, а на Львівщину різноманітна інформація в основному надходила з радіопередач « Голосу Америки », « Бі-бі-сі » 67, « Вільної Європи », « Свободи » 68, а також з польської преси, яка вільно розповсюджувалася у Львові 69( щоденно продавалося близько 1000 екземплярів різних польських газет) 70. Таким чином, студентство цього регіону про табуйовані теми було краще поінформоване і тому робило здебільшого критичні, набагато глибші висновки щодо « культу особи ». Наприклад, у грудні 1956 р., майже через рік після « розвінчання » Й. Сталіна, комітетом комсомолу Львівського університету було проведено такий собі вечір запитань та відповідей( ще одна з форм політико-ідеологічного виховання). Організаторам вечору було передано більш ніж 400 анонімних запитань на різні теми. 13 % з них були антирадянського змісту. Один із студентів слушно висловив свої міркування з цього приводу: « Хрущов на ХХ з’ їзді критикував Сталіна за репресії і т. д.( мається культ особистості). Всім відомо, що сам Хрущов був головою Ради Міністрів УРСР і секретарем ЦК КП України і особисто здійснював репресії, тобто 100 тисяч » 71. Отже, частина західноукраїнського студентства хоча достеменно і не знала правди, однак розуміла, що до репресій причетний не лише деспотичний Сталін та НКВС, а і його викривальник— новий лідер КПРС М. Хрущов. Сучасні дослідники твердять про активне сприяння репресіям 1937 – 1938 рр. М. Хрущова, який