Реакція студентської молоді на викриття культу особи Сталіна
113
Б. Шипенка. У рукописному журналі « Буза » він та його друзі вміщували сатиричні замітки, в яких також критикувалися викладачі ВНЗ, висміювався бюрократизм, який, на їх думку, панував в університеті. За таку самодіяльність Б. Шипенка відрахували з лав КПРС, а двох інших співавторів— з комсомолу та інституту, згодом справу розглядали органи прокуратури. Б. Шипенко, не витримавши морального тиску, покінчив життя самогубством, інших учасників поновили у ВНЗ 65. Справжнє ставлення до радянської системи Б. Шипенко відважився висловити у передсмертному листі: «… Я вірю у майбутнє, і це майбутнє настане … Там люди будуть відчувати себе людьми, а не безхребетними нікчемами. Вони будуть ходити гордо, а не плазувати. Людина це горда, прекрасна, велична і багата істота. Її не можна принижувати і ображати, дивитися на неї як на безмозгу машину, адже вона відчуває і думає, потрібно дивитися на людину як на людину. У нас так на людину не дивляться. Свої істинні почуття можна висловлювати хіба що тільки перед смертю … Справа“ Бузи” лише показала особисто мені, яка порочна наша політична система, показала, як ставляться у нас до людини 66 ».
Активнішими у критичних виявах стосовно комсомолу, керівництва ВНЗ тощо у процесі розвінчання « культу особи » були студенти технічних спеціальностей. Очевидно, що молодь, зокрема, « ідеологічних » факультетів— історичних, філософських, журналістських— розуміла, що знаходиться під пильним контролем керівництва ВНЗ, парткомів, комсомолу інститутів, РК ЛКСМУ і ЦК КПРС тощо, тому в основному не висловлювала відкрито свої думки. Безперечно частина молоді цих профілів уважно спостерігала за процесами, які відбувалися у країні, і реально оцінювала їх значення. Однак зрозумілим для них залишилося й те, що « мовчання— золото », а також запорука спокійного завершення навчання і початку успішної кар’ єри. Однак, були виключення з правил. Окремі студенти, не зважаючи на тотальний ідеологічний контроль, у своїх міркуваннях спромоглися піти далі свого часу, однак їх подальша доля склалася трагічно.
Студентство загалом підтримало курс Хрущова, засудило « культ особи ». Для більшості Й. Сталін втратив ореол « святості ». З одного боку розвінчання « культу особи » дозволило політично активній частині студентства вільніше висловлюватися не тільки щодо проблем політичного характеру, які їх хвилювали, зокрема, занепад комсомольської організації, а й щодо питань, які виникали у них у процесі навчання: їх почали турбувати перевантаженість навчальних планів та необхідність їх перегляду, рівень професійної та ідейної підготовки як викладачів, так і молодих спеціалістів, складні матеріально-побутові умови, зазвичай ініціаторами критики були студенти-старшокурсники. З іншого боку процес розвінчання « культу особи » допоміг владі викрити інакодумців.