112 Наталія Хоменко
У процесі досудового слідства комітетом держбезпеки було з’ ясовано, що Б. Мар’ ян у своєму щоденнику занотовував критичні міркування щодо радянської дійсності. Вивчення щоденника дає підстави вважати, що студент загалом не був проти комуністичної системи як такої, він виступав лише за реанімацію окремих ідей Леніна, однак його роздуми випередили час, тому не дивно, що вони налякали владу та були розцінені нею як антирадянська пропаганда. Б. Мар’ яна було засуджено на 5 років перебування у виправно-трудовій колонії 57, а його однодумців виключено із комсомолу та університету 58.
Критичне ставлення до системи у Б. Мар’ яна, як і в студента Ужгородського університету В. Кушніра( а їх долі були типовими), сформувалася під впливом власної сімейної драми, складних матеріально-побутових умов, постійної несправедливості з боку інститутської бюрократії. У кінці 30-х рр. батька Б. Мар’ яна було заарештовано за протидію колективізації у Молдові, згодом на 10 років за співпрацю під час війни з окупаційними румунськими властями( очевидно тому хлопець приїхав на навчання до України). Студент постійно відчував гострі матеріально-побутові негаразди, зокрема, не мав фінансової можливості знімати « куток », спав на підлозі у різних кімнатах; 1955 р. хлопцеві вдалося влаштуватися до гуртожитку завдяки клопотанням ЦК комсомолу Молдови, 1956 р. він знову не отримав житло.
Викликані доповіддю М. Хрущова дії Б. Мар’ ян вичерпно пояснив у скарзі, відправленій до ЦК КПРС: « Хто я такий? Не злочинець, звичайно, а продукт ліберальних віянь 1956-го року. ХХ з’ їзд розтопив лід страху і мовчання, викликаних культом особистості: заговорили всі одразу— друзі і вороги, озлоблені та байдужі. Заговорили вільно про все, ніхто не думав, що за це покарають. Послаблення зверху призвело до трагедії в Угорщині. Тут багато хто почав тверезіти. Вони зрозуміли, що навіть у базіканні можна далеко зайти, що на ній наживаються справжні вороги соціалізму. Я належав до тих, хто це зрозумів » 59.
Серед частини населення радянської України побутував стереотип, що антидержавні погляди були притаманні західноукраїнцям. Наприклад, у доповідній записці інструктора ЦК ЛКСМУ Кирьятського секретарю ЦК ЛКСМУ М. Кириченку йшла мова про те, що однодумці Б. Мар’ яна приїхали на навчання із Західної України 60. Насправді, студенти В. Дамаскін та В. Губанов були родом з м. Харкова 61, а І. Пашков— з Курської області 62. Згодом з’ ясувалося, що ряди шістдесятників та дисидентів поповнювалися і за рахунок випускників 50-х рр. східного регіону. Так, І. Дзюба був родом і Донеччини 63, а Н. Світлична та її брат І. Світличний— з Луганщини 64).
Приблизно в той самий часовий проміжок, в першій половині 1957 р., за таким ж сценарієм розглядалася справа студента 4 курсу, іншого « ідеологічного » факультету— історико-філософського— цього ж університету,