Реакція студентської молоді на викриття культу особи Сталіна
109
Від пропозиції керівництва займатися вивченням основ з цієї дисципліни у гуртку при відповідній кафедрі Руденко відмовився, мотивуючи це тим, що така робота там ведеться формально і задовольнити їх вимог не може. Група Руденка намагалася власними силами знайти вихід з « катастрофічного » стану комсомолу, перетворити комсомол на авангард молоді. У березні 1956 р. на міжінститутському активі, де на порядку денному розглядалося питання: « Про результати роботи ХХ з’ їзду і завдання комсомольської організації Київського політехнічного інституту », актив Руденка різко розкритикував дирекцію інституту та комітет комсомолу. На зборах був присутній і представник ЦК ЛКСМУ Бойченко, який непереконливими тлумаченнями значення ХХ з’ їзду ще більше збурив студентську аудиторію. Це стало приводом для появи різноманітних чуток серед молоді і підтримки ідей Руденка та його однодумців. У кінці зборів згаданий студент резюмував, що « комсомол— це не передовий загін молоді, а пасивна маса несвідомої молоді ». Для того часу подібна заява була рівнозначна антидержавній, проте вона засвідчила певне морально-психологічне розкріпачення молоді.
Згодом студенти КПІ написали лист до ЦК ВЛКСМ, в якому виклали свої критичні зауваження щодо діяльності комсомолу. Нам не вдалося з’ ясувати, яка відповідь надійшла з Москви, однак в архівному документі зафіксовано інформацію про спеціальне засідання, організоване бюро міськкомітету ЛКСМУ для розгляду цього листа. Учасники зборів спробували переконати авторів у неправильності їх висновків, однак їх старання виявилися даремними. Засідання відвідав і студент Руденко, про нього і про групу його однодумців всім присутнім було відомо, однак, аби не нагнітати і без того напружену атмосферу, організатори засідання не насмілилися підняти питання щодо обговорення їх поведінки. Секретар комітету комсомолу Дерев’ янко обмежився лише поясненнями студенту неправильності його суджень, проте хлопець не змінив своїх переконань 48.
За критичні висловлювання на адресу комсомолу, керівництва ВНЗ та ін. уже наступного року проти деяких студентів держава застосовувала репресії. Так, наприклад, відчувши певні послаблення ідеологічного тиску, студенти-фізики Львівського державного університету( далі— ЛДУ) у 1957 р. на зборах парторганізації почали відкрито критикувати радянську дійсність, зачіпали подібні питання і на семінарських заняттях. Активністю вирізнявся студент Волощук, який неодноразово публічно критикував комсомол; його позицію підтримали інші студенти інституту, юнака одразу було обрано членом факультетського комсомольського бюро, де він очолив ідеологічну ділянку роботи. Згодом партійне керівництво, зрозумівши небезпечність популярності юнака серед іншої молоді, домоглося виключення Волощука спочатку з комсомолу, а потім з університету, проте загальний настрій молоді змін не зазнав 49.