Реакція студентської молоді на викриття культу особи Сталіна
107
« Чому до останнього часу художня самодіяльність вважалась поганою, якщо у ній не було пісень, які б славили Й. Сталіна?»; « Чому вчителі занижують оцінки, коли, відповідаючи за підручником, кажеш“ Сталінська п’ ятирічка”,“ Сталінська конституція”?»; « Як довго ми ще будемо йти до комунізму?»; « Чому про все це розповідають зараз, а не розповіли на XIX з’ їзді?»; « Зараз немає охоти читати газети, у них зазвичай все так добре написано, а в житті насправді, на жаль, так багато негараздів ». Студенти Московського історико-архівного інституту запитували: « Чому так мало стали писати про Й. Сталіна?»; « Які помилки містяться у“ Короткому курсі” історії партії »; « Яку шкоду приносить культ особи?». Як у київських, так і в московських вищих навчальних закладах велика кількість запитань обговорювалася в кулуарних розмовах, а пропагандисти уникали відповідати на гострі питання суспільно-політичного характеру 35.
Після ХХ з’ їзду держава одразу почала реалізовувати його рішення 36. У ВНЗ країни було змінено плани з політико-виховної, наукової роботи та навчально-методичні плани суспільно-політичних кафедр 37. Викладачам було поставлено завдання « переконливо, глибоко та наполегливо пояснювати зміст » матеріалів ХХ з’ їзду 38. Настрахані досвідом попередніх років, деякі з них перебували у напруженому, часом розгубленому стані. Наприклад, на окремі запитання студентства КПІ з цієї тематики педагоги безпорадно знизували плечима, посилаючись на те, що їм відомо про це рівно стільки, скільки й молоді, під різними приводами уникали коментувати дану подію 39. Така обережність підігрівала інтерес студентської молоді до цієї тематики. Зокрема, четвертокурсники історико-філософського факультету Київського університету запитаннями з цього приводу довели викладачку до сліз 40.
Поряд з тим окремі педагоги одразу відчули віяння нових перемін і після ХХ з’ їзду партії переконували студентів, наприклад, Львівського університету, що завжди сумнівалися у « теоретичних здібностях » Сталіна і ніколи не тримали у себе його праць, а вже після ХХІ з’ їзду заявляли, що вони завжди були переконані у «“ теоретичному таланті” Сталіна, тому ніколи не викидали зі своєї бібліотеки його робіт » 41.
Під час вивчення матеріалів ХХ з’ їзду на практичних заняттях суспільствознавці здебільшого намагалися акцентувати увагу студентів на питаннях перспектив розвитку економіки в новій п’ ятирічці. Однак і зацікавленість молоді соціально-економічним розвитком країни не раз спантеличувала, іноді і заганяла у « глухий кут » педагогів. Наприклад, третьокурсника факультету журналістики Київського університету цікавило: « Чим можна пояснити, що у нас, в СРСР автомашина“ Москвич” коштує 9 тис. руб., до того ж за нею велика черга, а в Чехословаччині машина подібного типу коштує, як перевести на наші гроші 3 тис. руб.? Може доречно було б організувати зовнішню політику так, щоб у нас продавалися Чехословацькі автомашини?».