106 Наталія Хоменко
Стандартами « подвійної моралі » керувалися здебільшого молоді люди, сім’ ї яких зазнали репресій, тому ніяких ілюзій щодо « святості вождя » вони не мали, розвінчання « культу особи » лише поглибило їх розчарування у дійсності.
Отож, у сприйнятті студентством розвінчання « культу особи » не було однозначності. У відносно монолітному студентському середовищі виявилася різна реакція на одну й ту ж подію, яка безпосередньо залежала від соціального походження, сімейного, державно-ідеологічного виховання, особистого досвіду, рівня поінформованості про ті чи інші речі. З одного боку серед частини молоді, яка сприймала життя таким, яким його подавала офіційна пропаганда, ця подія викликала насамперед шок та сумніви у правдивості повідомленого, їм було досить складно позбутися сформованих ідеологічною пропагандою 1940 – 1950-х рр. стереотипів про « святість вождя », адже правда перекреслювала практично все, про що розповідалося в школі, у ВНЗ, писалося у періодиці, тобто автоматично змінювалася більшість усталених уявлень про радянську дійсність. З іншого боку частина цієї самої категорії молоді одразу ж сприйняла повідомлене М. Хрущовим на віру, адже вона звикла вірити в усе, сказане партією.
Поряд з тим одиниці, які ще на початку 1950-х рр. адекватно оцінювали недоліки суспільно-політичного життя та студенти, чиї сім’ ї зазнали репресій від радянської влади і які володіли деякою інформацією про події минулих років, доповідь М. Хрущова сприйняли досить схвально. Однак поведінка і висловлювання останніх не відрізнялися зовні від реакції та дій інших, вони не дозволяли собі активно або відкрито показувати своє справжнє ставлення до діяльності у минулому « вождя всіх народів »,— тут спрацював психологічний комплекс радянського соціуму— страх за своє життя і життя родичів, який спонукав дотримуватися стандартів « подвійної моралі ».
Під час вивчення та обговорення закритої доповіді у молоді виникало багато запитань, які торкалися широкого спектру проблем і стосувалися як минулих подій, так і подій їх сучасності. Зокрема, молодь КПІ цікавилася: « Чому про це не говорили раніше?», « Де було політбюро?» 33. Студентифілософи Київського університету запитували: « Чому цитують постійно В. І. Леніна, якщо у нас немає культу особистості?», « Чому постійно зараз цитують М. С. Хрущова та М. О. Булганіна?», « Якщо існує колегіальність, то чому звільнили від обов’ язків Голову Ради Міністрів Г. М. Малєнкова? Адже могли його виправити і колегіально вирішити питання, в т. ч. питання розвитку сільського господарства?» 34. Для кращого ознайомлення із настроями та реакцією молоді на події XX з’ їзду група працівників ЦК ВЛКСМ у березні 1956 р. відвідала ряд промислових підприємств та ВНЗ Москви. Молодь столиці РРСФР цікавилася ж самими моментами, що й українці: « Чому питання про культ особи не ставилося так гостро раніше?»;