Розділ 4. Шкільні роки
як з папороті цвіту », – писав Франко-гімназист до свого приятеля у 1874 р. [ 48: 10 ] 52. Руська література у Франковій бібліотеці була представлена всього-на-всього однією поличкою журналів 1850 – 1860-х рр. Частину з них він порятував від того, щоб вони пішли на розпалювання вогню або на обгортання пасок – бо саме таке застосування вони нерідко діставали у греко-католицьких сім’ ях, котрі відвідував Франко [ 21: 320 ]. З руських журналів Франко читав белетристику; публіцистичні і наукові речі його не цікавили. Учитель руської мови Іван Верхратський дав йому читати два найзнаменитіші на той час твори русько-української літератури, « Русалку Дністрову » та « Кобзар » Тараса Шевченка. « Русалку Дністрову » Франко тоді зовсім не зрозумів, як не зрозумів « ані язика, ані речі » й першої української книжки, яка йому трапилася – « Переяславської ночі » Костомарова. Зате Шевченко справив на нього величезне враження – аж так, що він вивчив майже всього « Кобзаря » напам’ ять [ 49: 243 ].
Витонченість « високої » руської культури не заступила йому багатства місцевої « низької ». Ще у молодших класах гімназії пристрастю Франка стало збирання народної творчости, яку він записував від « свідущих людей » – ремісників, торгівців, міщан, ченців, навіть жебраків. Під кінець навчання у дрогобицькій гімназії мав два товсті зошити з 800 записами, здебільшого коломийок [ 49: 243 ]. А потужний контраст між багатством « низької » фольклорної культури та незаповненістю простору культури « високої » заохочував літературні амбіції Франка. Про нього в старших класах гімназії вже можна впевнено сказати те, що у стосунку до навчання у василіянській школі та в молодших гімназіяльних класах виглядало лише як припущення: для нього роль моделей, вартих наслідування, відігравали великі поети. Бібліотеку він почав збирати, прочитавши Шекспіра і Шилера [ 21: 318 ]. На зібраннях у своєму мешканні Франко читав своїм шкільним товаришам Шевченка, Міцкевіча, Словацького та видатних німецьких поетів. Узагалі, любив розповідати про відомих людей і поетів.
Правдоподібно, вирішальний вплив на нього справив його вчитель Іван Верхратський 54, який сам був поетом – до того ж мав себе за найбільшого українського поета, більшого навіть за Шевченка і Федьковича 55. Верхратський щонеділі запрошував руських учнів до себе читати книжки. Франко приходив до нього майже щодня, саме тут він і дістав Шевченкового « Кобзаря ». Верхратський першим звернув увагу на літературний талант цього учня, але не ставив його надто високо ані тоді [ 22, 327 ], ані потім 56. Набагато вище він оцінював талант Франкового гімназіяльного товариша Ізидора Пасічинського, який тоді вже друкував вірші у народовецьких ви-
93