Розділ 4. Шкільні роки
Франків класний керівник Іван Верхратський, др. Микола Антоневич та два катехити, греко-католицький о. Олексій Торонський і римо-католицький о. Анджей Дронжек [ 21: 316 ].
Спогади Франкових однокласників дають змогу ствердити, що неординарних особистостей серед учителів Дрогобицької гімназії було більше. Вони дуже прихильно згадують математика Едварда Міхонського, який на численних прикладах переконував їх, що теорія без практики нічого не варта 43, вчителя малюнків і гімнастики чеха Францішка Сикору, що потім став професором Львівської політехніки, Ксенофонта Охримовича, пізнішого бурґомістра Дрогобича, та ін. 44 Взагалі, складений на підставі цих спогадів список Франкових учителів, що вже були на той час або стали згодом письменниками, науковцями, послами, директорами гімназій в інших галицьких містах, буде досить довгим і промовистим.
Те саме можна сказати про учнів: у той самий час тут учився талановитий художник, один із засновників єврейського модерного мистецтва Маврицій Ґотліб, відомий віденський публіцист др. Генрих Монат та ін. Франко згадував про них і їхні таланти з великою повагою; так само шанобливо відгукнувся він [ Мозаїка: 342 ] про д-ра Ісаака Тіґермана, пізніше – дрогобицького адвоката, і про Лєона Штернбаха, професора Краківського університету та видатного класика-філолога 45. Випущена у 1908 р. з нагоди 50-літття Дрогобицької гімназії її ювілейна історія окремо відзначала Івана Франка серед знаменитих випускників гімназії 46, а викладачі, коли хотіли запевнити у своїй значущості нових гімназистів, нагадували, що вчили його 47.
Історію Дрогобицької гімназії часів Івана Франка не можна малювати однією барвою. Як і всі австрійські гімназії, вона мала на меті продукувати пасивну і ялову інтеліґенцію. У ній панували суворі й дріб’ язкові реґлементації, від яких не був вільний ніхто. Досить сказати, що формальним приводом для звільнення її першого директора стало те, що він подався на авдієнцію до міністра освіти, не зголивши бороди, – а міністерське розпорядження 1852 р. дозволяло державним чиновникам тільки вуса і бакенбарди 48. Найприскіпливіше дирекція контролювала, що студенти читають. Заборону було накладено не тільки, скажімо, на Дарвіна, а й на все, що не входило до шкільної програми. Це стосувалося й газет, отож Франко пройшов усю гімназію, їх не читавши [ 21: 318 ]. У роки Франкового навчання з гімназії виключили майбутнього лідера русофільського руху Осипа Маркова( 1849 – 1909), бо той одержав поштою декілька номерів « Московских ведомостей » 49. З іншого боку, гімназіяльні роки залишили
91