Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 90

Частина перша. Франко та його часи продуховину своїм почуттям. До погромників приєдналися ремісники, приєдналися б навіть і селяни, якби на прохання дрогобицьких євреїв для їхнього захисту з Самбора не прибуло військо. Про результативність системи виховання, яку запровадив Тшасковський, свідчить те, що серед нападників були засимільовані учні-євреї, перейняті польським патріотизмом 37 . Впровадження польської мови викладання у 1867 р. у галицькі гімназії надало політиці асиміляції руської та єврейської молоді майже офіційного статусу. Німецька мова з уваги на її високий міжнародний статус, рівень німецької художньої і наукової літератури та її доконечність для кар’єри у державному та публічному секторах далі залишалася одним із головних предметів: за кількістю годин у галицьких гімназіях вона поступалася тільки класичним мовам 38 . Але зате всі інші дисципліни належало викладати по- польськи. Ця реформа провадилися якраз у ті роки, коли Франко навчався у молодших класах гімназії. Вона створювала поважні проблеми для вчителів, більшість із яких дістала освіту німецькою мовою, а дехто ледве міг говорити по-польськи. Польських підручників не було, польська термінологія не бу­ ла розроблена. Тому вчителі мусили заступати своїми лекціями відсутні книжки й на ходу творити нову термінологію. Іншим неґативним елементом була заміна німецьких учителів польськими патріотично налаштованими. «Це, – писав Франко у своїх спогадах, – був переломний момент, важкий для слабких, але благодатний для сильних, відкриваючи їм поле для власної, ориґінальної праці, не керованої надміру реґуляціями» 39 . Цими специфічними обставинами й можна пояснити, чому у Дрого­ бицькій гімназії було так багато водночас і слабких, і сильних учи­телів: реформа нібито відтискала середняків, зміцнюючи натомість обидва полюси. Окрему роль відігравав міський статус гімназії: місто не могло забезпечити вчителям той рівень зарплати, який мали вчителі державних гімназій. Доки гімназію не перевели на державне фінансування (1871), охочих зайняти місце вчителя було небагато. Найкращі втікали з Дро­ гобича, а їх заміняли супленти (молодші вчителі), які здебільшого не мали закінченої університетської освіти 40 . У спогадах Франко писав, що більшість гімназіяльних учителів збували час у кав’ярні, занедбуючи свої обов’язки і часто приходячи до класу п’яні. Окремо від цієї кампанії трималися ша­­нований серед учнів учитель зоології Едвард Гюкель, який очолив німецько-руський спротив проти асиміляції 41 ; Емерик Турчинський, так само улюбленець учнів, що заступив Гюкеля на його посаді 42 ; його брат Юлій; учитель історії та літератури, руської мови та алгебри, а заразом – 90