Розділ 4. Шкільні роки
Найбільша часть їх грошей ішла в якусь неясну для мене безодню, що звалася « штайрантом » [ перекручено від Steueramt( нім.) – податкова управа. – Я. Г.], що то про неї селяни говорили все з якимось острахом, так, що й я привик бачити в ній щось страшне та нелюдяне. І коли в селі мені трафлялося часом мати кілька крейцарів – звичайно заможніші гості дарують господаревим дітям по крейцару або два « на обарінок » – то я не знав, що робити з ними, і, побавившись, або губив їх, або віддавав мамі. Тут уперве я пізнав вартість грошей як джерела різних приємностей. Ясько вчив мене промінювати гроші на цукерки, яблука, горіхи, оповідав про різні способи, як у місті заробляють і пускають гроші, характеризував заробітки жебраків, водоносів, шматярів та кістярів, перекупок, садівників і різних категорій того дрібного зарібного люду, що заселював промислову частину Дрогобича... [ 21: 181 – 182 ]
Серед усіх інституцій, що надавали Дрогобичу вигляд міста, важливе місце займала гімназія. Вона виділялася навіть візуально: це був один із небагатьох двоповерхових будинків у центрі міста, більшість( 95 %) становили одноповерхові будівлі 33. Дрогобицька гімназія не могла бути світочем просвіти у місті, де на початку 1880-х рр. 70 % населення не вміло ані читати, ані писати 34. Вона мала інше призначення: полонізувати місто. Дрогобич належав до числа тих галицьких міст, де поляки становили виразну меншість( 23,5 % проти 25,8 % русинів та 50,4 % євреїв у 1880 р., якщо рахувати на підставі конфесійної приналежности) 35. Великі передмістя були русько-українські, а середмістя – єврейське. Поляків, поза урядниками, професорами і ремісниками, було мало 36. Гімназію створили 1858 р. ухвалою міських урядників і на громадські гроші з патріотичною метою прищепити молоді польський дух. Першому директорові гімназії – внукові наполеонівського офіцера та вихідцеві з польської патріотичної шляхти Броніславу Тшасковському – вдалося зорганізувати навчання так, що хоча учнів-русинів було вдвоє більше за поляків, із крайових мов тут викладали головно польську, а руську використовували тільки для пояснення граматичних форм. До того ж усі вихованці, попри протести греко-католицького катехита і місцевого священика, мали відвідувати католицький костел. Тшасковського звільнили після того, як учні-поляки у патріотичному пориві погрожували фізичною розправою австрійським офіцерам, які стаціонували у Дрогобичі. У самій гімназії трималася стара єзуїтська традиція періодичних бійок старших учнів із євреями. Найбільшою з них була сутичка 1863 р., в якій патріотично настроєні учні, збужені звістками про ровесників, що проливали кров у Російській імперії, шукали
89