Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 86
Частина перша. Франко та його часи
Однак вона важлива нам як ствердження факту, що Франко почав писати
дуже рано, вже в перший рік після переїзду до міста 25 .
Вражає самий лише перелік того, що написав Франко за час навчання у
Дрогобичі: по закінченню шкільної та гімназіяльної освіти він мав декілька
грубих зошитів, списаних власними віршами, драмами, перекладами
староєврейських пророків, «Краледворського рукопису», фраґментів
«Слова о полку Ігоревім», «Пісні про Нібелунґів», Софокла, Гомера, Го
рація, Гайне та ін. [48: 8–9, 11, 16; 49: 243]. В останні роки він навіть узявся
перекладати та переробляти популярні п’єси для місцевого руського театру
[26: 371] та виношував намір видати дві збірки власних творів 26 . До свого
першого видавця він писав напівжартома-напівсерйозно: «Приятелю,
якби я Вам прислав все, що я до сього часу понамазовував, то би-сте ся
устрашили!» (кількість написаного мала бути набагато більша, бо час до
часу він спалював те, що вважав невдалим [48: 15]).
Більшість із тих творів постала під час його навчання у гімназії, по
тому, як він закінив школу василіян. Гімназіяльні роки були важливими для
Франка з багатьох оглядів. Вони вирішально вплинули на його соціялізацію:
вступивши до гімназії 12-річним хлопчаком, він закінчив її 19-річним
юнаком. Роль гімназійної освіти важко переоцінити хоч би під формальним
оглядом: вона була головною передумовою для суспільного зростання.
Документ про зданий гімназійний екзамен зрілости (matura) поділяв
суспільство на дві великі групи упривілейованих і неупривілейованих,
подібно до того, як у старі часи грамота про знатне походження ділила
суспільство на упривілейованих і посполитих. А в конкретних умовах
австрійської Галичини саме гімназія, а не університет, була головним дже
релом постачання інтеліґенції 27 .
Франкове навчання в гімназії припало на роки, коли Галичина
переживала драматичні зміни – запровадження конституції та автономії.
Ці зміни діткнули і Дрогобич, і саму гімназію у дуже суперечливий спосіб.
У 1867 р. місто було піднесено до статусу адміністративного центру
новоутвореного Дрогобицького повіту, а також зараховано до числа
т.зв. «більших міст» (grösseren Stadt) – надання цієї категорії означало не
визнання розміру (хоча Дрогобич і належав до першої сотні найбільших
австрійських і першого десятка найбільших галицьких міст) 28 , а певний
правовий статус, що давав місцевому населенню привілей вибирати своїх
депутатів до парламенту за окремою курією. Трьома сусідніми містами з
таким статусом були Стрий, Самбір і Станиславів. Від цих трьох міст Дро
гобич відрізняла близькість нафто- й озокеритно-видобувного промислів у
86