Розділ 4. Шкільні роки
мовби я сповнив тяжкий злочин, дивлячися спокійно на се катування, не кричачи ґвалту або не лігши сам під удари. Я потайки схилився і цілував, і слізьми обливав холодну руку Волянського. [ 21: 306 ]
У цьому описі набагато більше суто людського, спонтанного та щирого почуття, аніж у « зідеологізованій » реакції на жорстокість Валька 9.
Франко сам дуже виразно вказував, що його дрогобицькі оповідання до опису справжніх подій додають « щось зайвого, пізнішого, нанесеного течією часу » [ 21: 302 ], і застерігав, що на їх основі не варто писати його біографії, особливо у чорних тонах [ 15: 7 ]. Однолітки згадують про малого Франка як про веселу, здорову і рухливу дитину приятельської вдачі 10. Радянське франкознавство, однак, трактувало « Schönschreiben » та « Отцягумориста » як фактографічну основу для опису релігійного мракобісся, яке нібито панувало в Дрогобицькій міській школі 11. Але насправді вона була далекою від гнітючого образу « юдолі плачу і печалі », що його навіюють обидва оповідання. Школа перебувала під наглядом греко-католицького монашого чину св. Василія( василіян). Габсбурґи вимагали від монаших чинів корисної суспільної праці, як-от утримання навчальних чи лікувальних закладів – інакше монастирі підлягали розпуску. Василіяни не стояли перед такою загрозою, бо займалися освітою від самого моменту заснування( 1743). Василіяни у греко-католицькій церкві становили елітарний і багатий монаший орден, бо рекрутувалися зі шляхти, і були знані найперше зі своїх добрих шкіл 12.
Те, що василіяни опікувалися школою, не означало, що тут викладали церковнослов’ янською чи вчили лише дітей греко-католиків. Австрійське шкільне законодавство чітко й однозначно вимагало світського характеру освіти – навіть якщо школою опікувалися монаші чини. Імперська система навчання поклала в основу принцип, за яким усім учням, незалежно від того, в якому коронному краї вони вчаться, належало дати однакові знання, щоби, скажімо, випускники будь-якої гімназії мали рівні можливості конкурувати за ту саму державну посаду 13. Тому урядовою мовою у Дрогобицькій школі була німецька. Польська і руська вивчалися як окремі предмети, але жодна не була мовою викладання. Учні мали вільно володіти німецькою. У навчанні застосовували засіб, широко вживаний у школах по всій Европі, коли йшлося про навчання державної мови серед недержавних народів: на шию учневі, який заговорив рідною мовою, вішали дерев’ яну табличку( у школі василіян її звали Sprachzeichen). « Хто до другого заговорив по-польськи( по-руськи тоді в місті з інтеліґентних людей ніхто
83