Розділ 3. Раннє дитинство
довгожданого первістка 61, або в його ковальському і досить заможному господарстві не було такої потреби у дитячій праці, а по його смерті вітчим дав Іванові змогу закінчити освіту, щоб у такий спосіб вилучити його з числа дітей, які одержать земельний спадок. Але факт залишається фактом: Франка не залучали до тяжкої праці, звичної для його однолітків.
Треба, однак, узяти до уваги, що з батьками Франко прожив тільки перші шість років свого життя 62. З 1862 по 1864 р. він жив у своєї бабці Людвіки у Ясениці Сільній, куди його віддали у початкову школу. В одній з автобіографій Франко пояснював, що його віддали до родичів у сусіднє село, бо в Нагуєвичах школа була надто далеко, у горішньому кінці села. Це пояснення не виглядає цілком переконливим 63: адже після двох років навчання в Ясениці його віддали ще далі, аж у Дрогобич.
Виглядає, що Франкові зразу планували дати повну освіту. На відміну від нагуєвицької початкової, у ясеницькій школі дітей учили німецької та польської мов, без яких годі було продовжувати навчання 64. Це припущення виглядає ще переконливішим, якщо взяти до уваги засадничу відмінність між світоглядом шляхти і світоглядом селянства. Рід Людвіки Кульчицької достеменно простежується протягом трьох поколінь – від її батьків до її дітей, але навіть і на цьому відрізку видно, що в сім’ ї було традицією давати дітям повну освіту. Брат Людвіки Іван був греко-католицьким священиком і закінчив Львівську духовну семінарію. Невідомо, де вчилися її сини, але немає найменшого сумніву, що то були освічені люди: старший брав участь у польському повстанні 1863 р. проти Росії й загинув, а середній був офіцером і помер у Львові як « ліквідатор каси » 65. Третій син Павло не покидав села, бо мати переписала на нього своє майно, щоб доживати при ньому свій вік. Але цей також був письменним: саме він навчив читати Івана Франка, коли тому було шість років [ 49: 241 ]. Наймолодший син Ігнатій учителював у селі Куликові 66. З шести дітей освіти не дістали тільки дві дочки( у т. ч. мати Івана Франка) – і це при тому, що Людвіці по смерті чоловіка( 1840) довелося дбати про добробут сім’ ї самій. Кошти на освіту дітей вона одержувала, випродуючи свою землю, і це також говорить про засадничу відмінність її настанови від селянського світогляду, коли не земля, а освіта вважається об’ єктом капіталовкладення в майбутнє дитини.
Франко постійно приїжджав до своєї бабці на канікули з Дрогобича, аж до її смерти у 1871 р. Казали, він був її улюбленцем. Характерно, що вона не залучала його до тяжкої роботи – хоча, як випливає зі спогадів Павла Кульчицького, сім’ я працювала у полі, а чоловіки навіть не цуралися жіночої праці вдома [ 46 / 1: 578 ]. Людвіка Кульчицька мала безперечний вплив на
77