Частина перша. Франко та його часи
виховання внука. Двоє його молодших братів, якими вона не опікувалася, були позбавлені того духовного аристократизму, який відзначали у його вдачі сучасники. Вони не дістали освіти й жили та померли як прості селяни 67. Збереглися їхні та вітчимові листи до Івана Франка, писані у дорослому віці 68. Важливим є не лише зміст, але й форма написання. Онуфрій і Захар звертаються до брата не лише як до старшого віком, а як до особи з вищого соціяльного щабля; навіть вітчим, старший за Івана Франка і за віком, і за сімейним статусом, у звертанні до пасерба час від часу збивається з « Ти » на « Ви ». Листи зраджують неграмотність Франкових братів і малограмотність їхніх сусідів або дітей, які писали за них на їхнє прохання: їх писано без розділових знаків і прописних літер, часто з використанням польських або й вигаданих букв, слова перекручено або ж поділено на частини за незрозумілими правилами. Але вони ж показують зародження нових явищ: Франкові родичі постійно просять надіслати їм газети, журнали, популярні календарі для читання та якісь « цікаві книжки », і як випливає з листів, цю їхню цікавість поділяють із ними сусіди та знайомі з села 69.
Річ не в тому, що Франкові брати значно поступалися перед ним в інтелекті чи вроджених здібностях: вони не цураються книжки, і принаймні Онуфрій виказував певні таланти. Просто жоден із них не дістав того життєвого шансу, який відкрився перед Іваном Франком, первістком і улюбленцем батьків та бабці. Без цього шансу навряд чи сам він у дорослому віці відрізнявся би від своїх братів. У кожному разі, Франко ніколи не став би Франком, якби його дитинство текло тим самим руслом, що й в абсолютної більшости селянських синів.
78