Розділ 3. Раннє дитинство
з селянською працею. Мабуть, була вродлива; згідно з родинним переказом, Яків Франко вирішив одружитися з нею зразу ж після першого випадкового побачення, зваблений її красою та молодістю 16. Праця і хвороба знищили її вроду: ті, хто бачили її десять-п’ ятнадцять років по шлюбі, згадують про неї як про стару( нагадаймо, що вона померла у віці 38 років!) і немічну жінку 17. Крім здібности до образного висловлювання, Франко успадкував по мамі ще один талант. У становленні його як поета і літератора першорядну роль зіграло зацікавлення фольклором( Михайло Возняк навіть твердив, що свою діяльність Франко « почав і закінчив фольклором ») 18. Цю любов до фольклору Франко, як він сам признавався, завдячував своїй мамі [ 1: 74 – 75 ]. Від неї він записав, серед іншого, цілий цикл весільних пісень, « який, на жаль, у завірюсі пізніших літ десь мені затратився » 19.
Натомість Франків вітчим Гринь Гаврилик був « натура наскрізь практична і реальна, без іскри поезії, а зато з значною дозою скептицизму і вільнодумства, чоловік сильної волі і енергії » [ 49: 241 ]. Батькова щедрість і гостинність допровадила до того, що перед його смертю господарство зайшло у борги і сильно підупало. А тому Гавриликові довелося брати його в залізні руки, суворо контролювати кожний гріш і кожний видаток. Як і Франків рідний батько, його вітчим вибивався понад сільський загал: він заробив трохи грошей, працюючи у Бориславі, вмів писати, багато читав і п’ ять років був сільським війтом [ 49: 35 ]. Уже в дорослому віці Франко признавався, що дуже високо поважав Гаврилика, « як звичайно поважаємо того чоловіка, що відзначується прикметами, яких у нас самих мало » – а вітчим відповідав взаємністю [ 49: 35, 241 ].
Біографи Франка на підставі цих слів часом зображають їхні відносини майже як ідилічні: вітчим дбав про сироту навіть по смерті своєї дружини й постарався, щоб Іван закінчив школу. Як видно з листування Франкової родини та з інших принагідних матеріялів, ці стосунки не були аж такі безхмарні 20 – хоча й поганими назвати їх не можна.
Листування відтворює інший, реальний, навіть жорстокий світ сімейних стосунків у Нагуєвичах. У цьому світі сварки і бійки не були рідкістю. Вони часто кінчалися побоями, в окремих випадках навіть допроваджували до смерти 21. Ворожість між дітьми не оминула й сім’ ї, в якій виростав Франко. Своїй дружині він пізніше признавався, що не було великої любові між ним і його молодшими братами: коли сім’ я сідала обідати, то брати клали під лавою сокиру, щоб відстрашити й відігнати Івана від миски зі стравою. Причиною була їхня заздрість до Івана як до батькового улюбленця 22.
69