Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 68
Частина перша. Франко та його часи
«найприємніші й найщасливіші хвилі мого дитинства» [16: 436], скаже він
багато років по тому; «на дні моїх споминів і досі горить той маленький,
але міцний огонь» [21: 170]. Іван сидів у кузні, приглядаючись до батькової
праці й слухаючи розмов, що їх вели селяни з Нагуєвичів і навколишніх сіл.
Батько дбав, щоб сина не зачепили ані іскри від розжареного заліза, ані
розмови на неморальні – як він уважав – теми.
Хоча Яків Франко був неписьменним [31: 29], Іван Франко добачав
у ньому «зав’язок тої сільської інтеліґенції, що бажала вже тепер повер
нути хід сільських діл на інший <...> лад і <...> забігала думкою в будуще»
[22: 221–222]. Його девізом було «з людьми і для людей» [21: 167]. Яків
відзначався тим, що тепер назвали би громадською активністю й громад
ською жертовністю. Коли в Нагуєвичах після скасування панщини (1848)
збирали гроші на церкву, із зібраних в усій громаді 447 золотих ринських
він сам пожертував 189. За це Яків удостоївся згадки у тогочасній русько-
українській пресі 14 . У 1849 р. він був серед галицьких селян, які у Львові
урочисто відзначали першу річницю знесення панщини [2: 8].
Непересічна особистість Якова Франка залишила відбиток на синові.
По своєму батьку, як твердив Іван Франко, він успадкував потребу праці
заради громади. Одну зі своїх найкращих поем (так про неї, принаймні,
відгукувалися сучасники) «Панські жарти» (1893) Франко присвятив його
пам’яті. У віршованій передмові до неї він писав:
О батьку мій! Коли сьогодні
Хоч іскра тих огнів горить
У моїй груді, щоб народні
Злі дні в добро перетворить,
Коли нещастям, горем битий
Не засклепивсь, не знидів я,
А встав, щоби братам служити,
То все те – спадщина твоя.
[2: 468]
Хоча Франко й заперечував, що в його батька була глибока поетична
натура, але його життя не було без того, що можна назвати поетичними
моментами. Франко згадував про свого батька як про людину, наділеною
багатою уявою і даром «образового висловлювання своїх думок» 15 .
Цим талантом відзначалася і мати Франка. Про неї відомо набагато
менше, аніж про Франкового батька. З принагідної згадки [42: 327] можна
довідатися, що вона, попри шляхетське походження, від дівочих літ зналася
68