Розділ 3. Раннє дитинство
поезії та краси. Якщо він добував і перші уявлення про жорстокість і несправедливість світу, то із зовнішніх джерел, що перебували поза життям сільської громади: з панського двору, священичої(« попівської ») резиденції, єврейської корчми, місцевої влади. Франко свідомо підводить до враження [ 22: 204 ], що коли б узяти та й скасувати ці чинники, Нагуєвичі можна б назвати « земним раєм ».
Чого, однак, бракує в цих описах – то це визнання факту, що багато з проблем сільського життя виводилося власне з « життя у природі ». Для доіндустріяльних суспільств характерна майже тотальна залежність від природних ресурсів. Ця залежність особливо сильно проявлялася у часи неврожаїв, епідемій та інших стихійних лих, які повторювалися з упертою й інтенсивною реґулярністю 6.
Записи на берегах церковних книг у Нагуєвичах дають короткий перелік нещасть, що випали на долю Франкового села: епідемії холери у 1831 та 1873 рр., негода, яка знищила врожай у 1839, 1848, 1870, 1872 та 1874 рр., падіж худоби у 1869 р., дорожнеча зерна у 1854 – 1855 рр., знищення зерна комахами(« хробаками ») у 1870 р. Простий підрахунок показує, що за 44 роки( 1831 – 1874) різноманітні природні катаклізми вражали село аж 11 раз, тобто в середньому що чотири роки! 7
Цей перелік показує, що життя в традиційному суспільстві наражене на постійну небезпеку. Однією з його ознак є банальність смерти – через недоїдання, низький рівень гігієни, поширення масових хвороб і майже цілковиту відсутність медичної допомоги. Смерть була постійним супутником кожної сім’ ї. Її найпершою жертвою ставали діти. Щоб забезпечити відтворення у такому суспільстві, високий рівень смертности треба було компенсувати високим рівнем народжуваности. Жінка мусила, наскільки це їй дозволяло здоров’ я, народжувати впродовж усього репродукційного віку: пересічно 6 – 8 разів, подеколи близько до біологічного максимуму( 10 – 12 народжень). Із народжених дітей виживала приблизно половина. Від розміру сім’ ї залежав достаток: що більша сім’ я, то більший шанс на порівняно забезпечене існування, бо діти були дармовою робочою силою. Шлюб за таких обставин найчастіше був справою не кохання, а тверезого розрахунку. Розлучення не допускалися і становили рідкісний виняток, бо вони руйнували сімейне господарство. По смерті когось із подружжя йому чи їй зразу ж шукали заміну. Статус вдівця / вдови був низький, тому у другому шлюбі могли зійтися партнери, перший шлюб між якими був би сприйнятий як мезальянс 8.
65