Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 64
Частина перша. Франко та його часи
піджанром Gettogeschichten) 2 . Цей жанр був особливо популярний у
модерній українській літературі з її захопленням мовою, фольклором і
побутом села як головними маркерами національного життя 3 . З Франком
пов’язують початок нової течії – не ідеалізації сільського життя, а зобра
ження гніту, страждання та інших кривд, що припадає на долю селян 4 .
Однак, як виглядає, попри загальне критичне наставлення до ідеалізованого
зображання села, Франко не вільний від цього принаймні у двох випадках:
коли пише про найбідніше, спролетаризоване селянство 5 та про своє
дитинство.
Закидати Франкові навмисне спотворювання фактів було б неспра
ведливо, та навіть і наївно. Як кожен літератор, він мав право на licentia
poetica. До чести Франка треба сказати, що час до часу він зупиняв тих
своїх біографів, що бралися без застережень на підставі його літературних
творів писати історію його дитинства [39: 38, 227–231]. Однак кожному, хто
береться писати про його найраніші роки, треба не лише довіряти Франкові,
але й старанно перевіряти його.
Життя серед природи
Один із центральних моментів Франкових розповідей про дитинство
є описи багатої природи Нагуєвичів та їхніх околиць. Нагуєвичі містяться
у мальовничій долині, оточеній високим хребтом – Ділом. У Франковій
уяві цей Діл єднав світ земний і світ небесний. Він був «високий аж під
саме небо і довгий так, що сягав від одного краю обрію до другого. Його
горішні контури, легко хвилясті, вирізувалися ярко на пречистій небесній
блакиті, хоч і він сам висів над усім краєвидом як здоровенний шмат тої
самої блакиті, тільки густої, якоїсь важкої, темнуватої» [22: 41].
Село розташувалося обабіч невеликої річки Збір. «Хати, до шнуру
збудовані біля гостинця, тонуть у грушевих та яблуневих садках, та друга
половина села, за річкою, розкидана по рівнині, де кому злюбилося,
виглядає, як ряд букетів, розсипаних по мураві» [22: 209]. Село оточували
густі ліси. Малою дитиною Франко любив блукати в лісі. Це була «його
церква». Він будив у нього «ті неясні почуття, з яких у людській душі за
роджується релігія» [22: 35].
У франкознавчих студіях опис Франкового дитинства в селі витри
мується переважно у тонах солодкавої ідилії: мовляв, там він жив у гар
монії з багатою природою, зігрітий любов’ю своєї родини та простотою
селянських стосунків. Так зростали в ньому перші паростки любові до
64