Розділ 2. Загадки Франкового народження
Чому таке ім’ я могло дістатися Франкові? В цьому не було б нічого дивного, якби то була позашлюбна дитина 74. Зрештою, до- і позашлюбні зв’ язки у Галичині на момент Франкового народження не були рідкістю. Церква їх забороняла, громада суворо засуджувала, але людська природа брала своє 75. Підрахунки, зроблені на основі метричних книг від другої половини 1840 до початку 1870-х рр., показують, що у Нагуєвичах незаконнонародженою була кожна 10 – 15 дитина. Істотно вищим був цей показник у великих містах: у греко-католицьких парафіях Львова він коливався від 15 до 45 % від усіх дітей, народжених за цей період 76( див. таблицю 7). На думку про « незаконнонародженість » дитини може навести й велика вікова різниця подружжя – а в батьків Івана Франка вона вимірювалася цілим поколінням: Яків Франко був на рік старшим від свого покійного тестя! Практика видавати молодих дівчат за набагато старших чоловіків могла мати різні мотиви, але одним із них була дошлюбна « зіпсованість » дівчини. А коли Іван Франко вже був відомим письменником і суспільним діячем, Львовом кружляли плітки, нібито він є незаконнонародженим сином єврея(« старозаконника »). На доказ наводили його юдофільство та яскраво руде волосся 77.
Попри те, що гадка про незаконнонародженість назбирує декілька арґументів, її варто відкинути з декількох причин. Першою є біологічна: Франко родився аж через рік після шлюбу, укладеного 1855 р., а після нього народилися ще двоє його братів із таким самим, як і в нього, гарячорудим волоссям. По-друге, Франкові спогади засвідчують, що батько ставився до нього з великою любов’ ю та ніжністю – навряд чи було б можливим, якби Іван був незаконнонародженим. Та навіть якби бракувало арґументів « проти », це припущення треба відкинути з огляду на презумпцію невинности – бо їй бракує прямих і переконливих доказів « за ».
Правдоподібнішим є родинний переказ: Івана Франка назвали Мироном, щоб уберегти його від смерти в ранньому віці 78. Перша дружина Якова та його дочка – єдина дитина від першого шлюбу – померли. І коли у досить пізньому віці в нього народився первісток-син, він дуже боявся його втратити. Тому сім’ я вдалася до поширеного у східних християн трюку – спроби « ошукати смерть » 79: сина називали вдома інакше, ніж записано у церковній метриці, вірячи, що смерть, коли прийде забирати дитя, не зможе його знайти.
Доказом на користь того, що у сім’ ї Франкових батьків така традиція була, може бути те, що Франкового молодшого брата Захара вдома звали Михайлом [ 49: 35 ]. Про самого Івана Франка таких документальних свідчень
59