Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 55
Розділ 2. Загадки Франкового народження
вдови-шляхтянки, жебрачки Бачинської: «Ходит, бувало, по жебрах. У
лахах, веретищов прикрита. А шльихоцкої фудулії не помітуєсьі. Ввіде
бувало до хати, то не так як друга баба, щоби стала та “пацьир” говорила, – а
вона собі на лаву. І най-но би котра господиня не сказала їй: “А що там, пані
Бачинська?” – ну, ну, то так тоту господиню спуцує, що й світа божого не
ввидит. “А ти, сяка-така, не знаєш, хто я? Х о т ь я т о б і у л а х м а н і , а
я с о б і м о с ц і п а н і ! ” І не давай їй, бувало, так як другій бабі, кусник
хліба або що – в очи верже. Але зараз мисочку якої теплої страви перед
ню, або муки, або зерна якого в торбу – то аж тогди поговорит, поговорит,
та й піде» [26: 183 ].
Відмінність сільської шляхти від селян виявлялася, зокрема, у зверх
ності, часом – ворожості до простого селянства. У 1863 р. ходачкову
шляхту в Ясениці охопив неспокій, викликаний звістками про нове польське
повстання у Російській імперії. «Постійте-но, – [говорив один із ясеницьких
шляхтичів], – швидко то воно не так буде, – вернуться давні часи, будемо
ми знов хлопами орати, а жінками волочити». Тоді ж селом ходив вірш,
у якому шляхта погрожувала селянам помститися за «мазурську різню»
1846 р. «Швидко, – говорилося у послідній строфці того вірша, – будемо ми
вас вішати за горла на гаки, а за вашу душу засвітимо каганець» [26: 182].
Дивно, чому Людвіка Кульчицька вирішила видати свою 20-річну дочку
Марію за Якова Франка, 53-річного селянина-вдівця. Через різницю й у
віці, й у соціяльному статусі цей шлюб виглядає явним «мезальянсом».
Щодо шлюбної поведінки сільської шляхти існують два різко відмінні між
собою погляди. Іван Франко на підставі особистих спогадів та зібраних
етнографічних матеріялів стверджував, «що розділу між шляхтою а
хлопами в ділах життя нема: хлопи женяться з шляхтянками, шляхтичі
(рідше) з хлоп’янками» [26: 181]. Супротивний погляд обстоюють сучасні
дослідники дрібної шляхти: шляхетська традиція, стверджують вони, су
воро забороняла шлюби з селянами й селянками. Такі шлюби вважалися
великим горем і соромом для шляхтича чи шляхтянки 55 .
Правда лежить десь посередині. Загалом шляхтичі намагалися укладати
шлюби між собою, а позаяк неухильне дотримання такого правила неми
нуче вимагало би шлюбів між близькими родичами, то воно припускало
винятки – втім, суворо реґламентовані. Цю схему добре ілюструють записи
у метричній книзі Ясениці Сільної з 1785 по 1855 р. – тобто до того року,
коли відбувся шлюб між Яковом Франком і Марією Кульчицькою. Повні
відомості про статус нареченого та нареченої подано у 216 записах за ці
роки. У 183 випадках то були шлюби між селянами, у 19 – між шляхтичами і
55