Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 523
До Розділу 13, с. 305–333
Трегубова, «Дещо з життя Ольги Франкової», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 156;
ВР ІЛ, ф. 3 (Іван Франко), од. зб. 1603, с. 624.
85
Лонгин Озаркевич, «Мої спомини про Франка», у виданні: Гнатюк, Спогади,
с. 92.
86
ВР ІЛ, ф. 3 (Іван Франко), од. зб. 1603, с. 865.
87
Сергій Шелухин, «Українство 80-х років XIX в. і мої зносини з Ів. Франком»,
у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 191–193. Сергій Шелухин, студент Антоновича і
«культурник» у своїх поглядах, твердив, що міг би назвати десь із 20 змішаних укра
їнсько-російських шлюбів, і всі вони були нещасливі. Цей же висновок мали нібито
підтверджувати польові антропологічні дослідження в Херсонщині, на українсько-
російському пограниччі: за метричними записами, в одному селі з населенням близько
20 тис. чоловік трапився лише один випадок мішаного шлюбу. Шелухин надрукував
у львівській «Правді» статтю, написану на підставі конспекту лекцій Антоновича.
«Драгоманівець» Федір Вовк був за неї сердитий, про що відверто сказав авторові
(там само). Як показує листування Павлика, самі «драгоманівці» не були вільні від
цих упереджень. У 1880 р. він жив на еміґрації разом із Сергієм Подолинським та
його дружиною, росіянкою Наталією Якимівною. У своїх листах до Драгоманова він
показував, як ставлення Подолинського до українського руху залежало від впливів
жінки: до її приїзду, а також під час сварок із нею він засуджував національну
нетерпимість російських революціонерів, а коли подружні стосунки налагоджувалися,
виправдовував їхню тактику й вороже ставився до українського руху. Див.: Павлик,
Переписка, т. 3, с. 494.
88
Трегубова, «Дещо з життя Ольги Франкової», у виданні: Гнатюк, Спогади,
с. 157.
89
Шелухин, «Українство 80-х років XIX в.», с. 191.
90
Гнат Житецький, «Одруження І. Я. Франка», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 161;
Трегубова, «Дещо з життя Ольги Франкової», там само, с. 156.
91
Трегубова, «Дещо з життя Ольги Франкової», у ви