До Розділу 12, с. 277 – 302
« Іван Франко та його брати », у виданні: Гнатюк, Спогади; « Спомини Петра Берегуляка про Івана Франка », с. 43 – 46; Марія Білецька, « Картина з життя Івана Франка », у виданні: Дей, Корнієнко, Іван Франко у спогадах сучасників, кн. 1, с. 43 – 46.
68
Це, зокрема, засвідчує листування Франка з членами станиславівського гуртка. Див.: ВР ІЛ, ф. 3( Іван Франко), од. зб. 1618, арк. 125, 157 – 160.
69
« Różności. Z Borysławia », Praca, 1881, 30 травня, № 7, с. 26.
70
Haecker, Historia socjalizmu w Galicji, с. 273.
71
K., « Morderstwa w Borysławiu », Gazeta Naddniestrzńska, 1884, 1 серпня, № 12, с. 4 – 5; 15 серпня, № 13, с. 2 – 3.
72
« Zaburzenia w Borysławiu », Praca, 1884, 23 липня; « Pierwsza przestroga dla burżuazji », там само, 25 вересня.
73
Подібною була ситуація і серед робітників Донбасу – див.: Friedgut, Iuzovka and Revolution, т. 1, passim.
74
Myron [ Iwan Franko ], « Z Czerwonej Rusi », Prawda, 1884, 30( 18) серпня, № 35, с. 415.
75
Натяк на реформу греко-католицького монашого чину св. Василія( базиліян), що її провадив Ватикан у співпраці з австрійським урядом на початку 1880-х рр. Детальніше див.: John-Paul Himka, Religion and Nationality in Western Ukraine. The Greek Catholic Church and the Ruthenian National Movement in Galicia, 1867 – 1900, Montreal & Kingstone, London, Ithaca, 1999, с. 79 – 84.
76
Іван Франко, « Сучасний літопис », у його ж, Давнє і нове, 2-е побільшене виданє збірки Мій « Ізмараґд ». Поезії, Львів, 1911, с. 219. Первісно надрукований у 1884 р.
77
С. Щурат, Бориславський цикл, с. 399 – 400.
78
Останній фраґмент повісти був надрукований у лютневому номері журналу Зоря, 1884, 15( 27) лютого, № 4, с. 32.
79
Див.: С. Щурат, Бориславський цикл, с. 268 – 285.
80
У 1930 р. Франків син Петро переробив повість « Борислав сміється » і дописав закінчення – нібито відповідно до реальних подій, про які йому оповідав батько. У версії Петра Франка після того, як робітники закінчили свою нараду( див. розділ XX [ 15: 471 – 479 ] ориґінальної повісти), вони пускаються з саморобними смолоскипами по Бориславу, дорогою палячи всі шахти, склади і цистерни з нафтою. Однак їх випереджає Ґотліб, який підпалює власність Леона Гаммершляґа у помсту за те, що той не згодився віддати за нього свою дочку Фанні. У загальному замішанні під час пожежі робітники кидають у вогонь Мортка – наглядача, який викрав у них робітничу касу – і ледве не вчиняють так само з Ґотлібом, який ненароком потрапляє їм до рук. Ґотліба рятує Бенедьо. Робітники приводять на розправу Ґольдкремера і Гаммершляґа. Фінальна сцена за участи всіх головних героїв показує, що пожежа насправді нічого не змінить: Ґольдкремер і Гаммершляґ скріпили між собою союз шлюбом своїх дітей і готові приступити до відбудови шахт. Підприємці примиряються з робітниками й обіцяють заснувати для них робітничу касу. Бенедьо ж пророкує, що бориславські умови зміняться лише тоді, коли з’ являться нові робітники, « що ліпше до життя надаються ». Див.: Петро Франко, Борислав сміється. Драма в 4 діях. Після повісти « Борислав сміється » Івана Франка, Тернопіль – Львів, 1930, с. 53 – 56. Критики відзначали малу вірогідність такого закінчення повісти. Збережений автограф Франка з начерком плана повісти містить цілковито інакший сюжет: гине на Мортко, а Леон і Матій, Бенедьо стає жертвою нещасного випадку, а Андрусь Басараб опиняється в суді [ 15: 499 ].
515