Примітки
25
Це, зокрема, відзначав один із найкращих прижиттєвих знавців Франка Василь Щурат: « Франко був під впливом позитивістів польських і німецьких, я під [ впливом ] франц [ узьких ]».(« Окремі записи В. Г. Щурата, що стосуються життя і творчості І. Франка », зберігаються в приватному архіві родини Щуратів-Сенів).
26
Kuplowski, Iwan Franko jako krytyk literatury polskiej, с. 132.
27
Детальніше див.: Василь Лев, Іван Франко та польські позитивісти, Львів,
1937.
28
Генрик Бігеляйзен, « Мої спомини про Івана Франка », Гнатюк, Спогади, с. 267; Северин Данилович, « Франко як духовний батько радикальної партії в Галичині », Там само, с. 178 – 179.
29
Basil Willey, Nineteenth Century Studies. Coleridge to Mattheew Arnold, New York, 1966, с. 188.
30
Mary Pickering, August Comte. An Intellectual Biography, т. 1, Cambridge, England – New York, NY – Oakleigh, Australia, 1993, с. 691 – 710; Willey, Nineteenth Century, с. 188 – 198. 31
John Stuart Mill, August Comte und der Positivismus, Leipzig, 1874, с. 4, 6, 15, 67, 71. Книжка зберігається в особистій бібліотеці Івана Франка Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України( од. зб. 6012). Варто навести деякі з цих підкреслень як ілюстрацію того, що ж саме вабило у позитивізмі молодого Франка: « Закони явищ є все те, що ми можемо про них знати », треба « обґрунтувати науку соціології »; « Людині властивий потяг до суспільного життя »; « Підставовим елементом людського суспільства є сімейне життя », а « особливо інституція шлюбу »; « Очевидним ліком є всеохопна, вільна і благородна освіта, яка на перше місце ставить здобуття певного фаху »; « Головним чинником розвитку людини є інтелектуальна освіта ».
32
Zbigniew A. Żechowski, Socjolgia Bolesława Limanowskiego, Poznań, 1964, с. 54,
57..
33
Ігор Захара, « Позитивізм у соціяльній філософії Івана Франка », у виданні: Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин, с. 181.
34
Їх згадано у списку вилученої у Франка під час обшуку літератури: ЦДІА у Львові, ф. 152, оп. 2, од. зб. 14392, с. 43 – 45; од. зб. 14496, арк. 69; од. зб. 14422, арк. 23; од. зб. 14423, арк. 55; Калинович, Політичні процеси, с. 47.
35
Blejwas, Realism in Polish Politics, с. 25, 115; Halina Kozłowska-Sabatowska, Ideologia Pozytywizmu galicyjskiego, 1864 – 1881, Wrocław – Warszawa – Kraków – Gdańsk, 1978, с. 50 – 89.
36
Огоновскій, Исторія литературы рускои, т. 3, с. 924 – 925.
37
K. Kelles-Krauz, Pisma Wybrane, Warszawa, 1962, т. 1, с. 45.
38
Про впливи ласальянства на Франка див.: Вервес, « Іван Франко у робітничій газеті“ Praca”», с. 132. Культ Ласаля був дуже поширений серед соціялістів Галичини. У « Робітницькому марші », що постав у середовищі галицьких українських соціялдемократів, була така строфа: Ми не дамось ворогам! В боротьбі нам сил не жаль! Ми йдемо всі по тим стежкам, Що нам вказав Лассаль! Див.: Воля, 1903, 1 грудня, № 23, с. 7.
500