До Розділу 10, с. 221 – 241
39
Див.: Дей, Українська революційно-демократична журналістика, с. 383 – 390.
40
Грушевський, З починів українського соціялістичного руху, с. 15.
41
Роман Сербин, « Життя й діяльність Сергія Подолинського: біографічний нарис », у виданні: Роман Сербин, Тетяна Слюдикова, упор. Сергій Подолинський. Листи та документи, Київ, 2002, с. 54 – 55, 90 – 91.
42
Про Подолинського Едуард Бернштайн писав Пєтру Лаврову: « Я його дуже поважаю за його знаменитий ескіз на тему дарвінізму та соціялізму »( цит. за згаданою працею Романа Сербина: Там само, с. 82).
43
Isaiah Berlin, Dwie koncepceje wolności i inne eseje, Warszawa, 1991, с. 28.
44
Див. одне з найкращих досліджень цієї теми: Roman Rosdolsky, Fridrich Engels and the « Nonhistoric peoples »: The National Question in the Revolution of 1848. Перекл., ред. та передмова John-Paul Himka, б. м., 1987.
45
Е. Бернштейн, « Спомини про Михайла Драгоманова і Сергія Подолинського », у виданні: Грушевський, З починів українського соціялістичного руху, с. 156.
46
Цит. за: Roman Szporluk, « The Ukraine and Russia », у виданні: Robert Conquest, ред., The Last Empire. Nationality and the Soviet Future, Standford, CA, 1986, с. 156.
47
Лисяк-Рудницький, Історичні есе, т. 1, с. 339.
48
Іван Лисяк-Рудницький, « Сторіччя першої української політичної програми », Сучасність, 1979, ч. 3( 219), с. 107.
49
Іван Франко, « Переднє слово », у виданні: Михайло Драгоманов, Шевченко, українофіли й соціялізм, Львів, 1906, с. VI. Пор. також слова іншого російського підданця, з якими той звернувася до молодого Франка: « І що ви пишете та друкуєте? Усе, що треба було написати, написали вже Маркс і Чернишевський. Тепер треба тілько виконати те!»( Франко, Молода Україна, с. 2 – 3).
50
Krzysztof Dunin-Wąsowicz, « Bolesław Limanowski a kwestia ukraińska » [ Separatum. Biblioteka Uniwersytetu Warszawskiego. Odbitka z « Międzymorze », 1995 ], с. 69 – 76; Michał Śliwa, Limanowski, Człowiek i historia, с. 64.
51
М. Драгоманов, Историческая Польща и великорусская демократия, Женева, 1882, с. 434 – 437; Михайло Грушевський, « Місія Драгоманова », Україна, 1926, № 2-3, с. 13; Драгоманов, Листи до Ів. Франка та инших, т. 1, с. 133.
52
Г. Плеханов, Сочинения, Москва – Петроград, 1923, т. 1, с. 108 – 109.
53
Драгоманов, Листи до Ів. Франка, т. 1, с. 133 – 134.
54
Литературное наследие Г. В. Плеханова. Москва, 1933, с. 211.
55
Передруковуючи цей вірш у пізніших виданнях поетичних збірок « З вершин і низин »( 1893) та « Мій ізмарагд »( 1911), Франко подавав різні дати його написання. У першому випадку він помістив « Не пора » між віршами, написаними між 1880 і 1882 р.( Іван Франко, З вершин і низин. 2-е, доп. видання, Львів, 1893, с. 73), у другому – подав помилково дату « 1890 »( імовірно, тут сталася механічна помилка, замість другої цифри « 8 » було поставлено « 9 »). Це не була єдина хиба в атрибутації вірша: Франко стверджує, нібито « Не пора » вперше надруковано у другому виданні збірки « З вершин і низин » – хоча насправді поезія присутня вже у першій збірці 1887 р., отже, вона не могла бути написаною аж у 1890 р. До того ж, сталася ще й кумедна коректорська помилка, яка врешті-решт робить фразу правдивою: « неписано в р. 1890 ».( Іван Франко, Давнє й нове. Друге побільшене виданє збірки « Мій « Ізмарагд », Львів, 1911,
501