Частина перша. Франко та його часи
публічного згромадження, яке пропонує місто, але й без контакту з землею, її пейзажем, колоритом природи, від якого велике, та навіть і середнє місто відтинає свого мешканця » 24.
В австрійській Галичині різниці між містом і селом не конче означали відмінності між модерністю і традицією. До певної міри це стосувалося навіть столичного Львова, де за часів Франкової молодости значна частина населення( 42,8 % у 1880 р. 25) не вміла ні читати, ні писати, тобто жила у світі усної традиції, – а це вважають однією з підставових ознак традиційного суспільства 26. Виходець із села міг перебратися до міста й залишитися в межах традиційного світу, не змінивши радикально свого побуту й свого способу мислення.
Це обтяжувало суспільну модернізацію, бо спротив традиційного суспільства викликам модерного світу треба було ламати не лише в селах, але й у містах. А з другого боку, це міняло характер модернізаційних змін, перефокусовуючи їх з об’ єктивних процесів( індустріялізації, в Галичині майже відсутньої, та урбанізації, дуже тут припізненої) на процеси суб’ єктивні: перетворення ментальних структур, що їх можна було пережити, навіть не виїжджаючи з села – завдяки прилученню до читалень, кооперативів та інших сільських організацій.
Селянський син?
Іван Франко народився в селі. Але це не робило його селянином. Ісус Христос також народився в селі, й імператор Діоклетіян, і перший чехословацький президент Томаш Масарик, – однак назвати будь-кого з них селянином було би великим непорозумінням. Бо в селі живуть не лише селяни 27. У галицькому селі, крім них, можна виділити принаймні ще сім верств: поміщиків, дрібну шляхту, сільських ремісників, євреїв, німецьких колоністів, державних службовців, священиків 28. Соціяльне розмаїття сільського світу добре відбилося у фольклорі, що його Франко за юних літ зібрав у Нагуєвичах й околицях: серед персонажів бачимо представників знаті( пан, шляхтич), влади( мандатор, війт, писарчук), вільних професій( адвокат, лікар- « цирулик »), а також ремісників( коваль, швець, маляр, мельник), священиків, євреїв, циганів, сільських бандитів( опришки), солдатів( жовніри і рекрути), жебраків 29.
Батько Івана Франка Яків був ковалем, тобто сільським ремісником. Масова свідомість чітко відмежовувала коваля і селянина-рільника. « Без плуга – не орач, без молота – не коваль », – казала народна мудрість. Іншою
50