Розділ 2. Загадки Франкового народження
Якраз у момент занепаду солеваріння у Нагуєвичах став розвиватися інший вид промислу – видобуток нафти. Нафтова промисловість скрізь становить потужний містотворчий чинник. Австрійська Галичина стала одним із найбільших у світі центрів видобутку нафти. Нагуєвичі були знані зі своїх нафтових родовищ і наприкінці XVIII ст. були центром нафтового видобутку. За переказами, місцевий селянин Байтала( ім’ я невідоме) винайшов спосіб дистиляції нафти. Однак видобута й перероблена тут нафта аж до середини XIX ст. не знаходила масового збуту на ринку 20. Тому місцевий видобуток нафти ніколи не розвинувся у велике виробництво, а Нагуєвичі – у місто. Коли ж економічна кон’ юнктура змінилася й видобуток нафти став надзвичайно прибутковим промислом, інші навколишні села – Борислав, Тустановичі, Східниця – перехопили в Нагуєвичів першість. Спроби розпочати видобуток нафти у Нагуєвичах, зроблені в 1890-х роках, наразилися на опір місцевих селян, настрашених прикладом того, що сталося з мешканцями Борислава: ті майже поголовно втратили ґрунти й « пішли з торбами » – тобто стали або жебраками, або ж робітниками на нафтових промислах 21.
Жодний зі згаданих урбанізаційних чинників – вигідне географічне розміщення та місцеві промисли – у випадку Нагуєвичів так і не змогли зреалізуватися. На час Франкового народження пам’ ять про напівміський статус Нагуєвичів затерлася. Франко ніколи про нього не згадував, хоча відтворював минуле села досить детально. Так само й у географічному описі 1858 р., де подано інформацію про найзначущіші міста й села Галичини, про Нагуєвичі немає жодної згадки 22.
Те, що Нагуєвичі не стали містом, було грою випадку, а не вислідом якоїсь залізної закономірности. Закономірністю можна вважати те, що в 1850-х роках, на час народження Франка, в Галичині, як і всюди в Европі, розпочався новий – і то безпрецедентний – цикл урбанізації. Вона тривала різними темпами й забрала майже ціле століття( до середини 1950-х рр.), допоки зрівнялася на заході й сході Европи. В австрійській Галичині у 1910 р. частка міського населення становила 19,8 %, що більш-менш відповідало рівневі урбанізації більшости західних країн перед 1850-ми роками. Про помітні зміни можна говорити лише під кінець XIX століття, та й вони стосувалися таких великих міст, як Львів, Краків і Перемишль 23.
Більшість же галицьких міст була т. зв. « містечками », що їх деякі дослідники схильні трактувати як окремий історико-культурний тип: « Таке галицьке містечко було ще напівселом, втопленим – що важливо – в місцевому пейзажі... Той тип локальної спільноти не міг постати без місць
49