Примітки
59
Див.: М. Павлик, « Із переписки М. П. Драгоманова з Д-ром Омеляном Огоновським », Житє і слово, 1897, травень – червень; лист-відмову Омеляна Огоновського див. с. 369 – 370; див. також: Микитюк, Іван Франко та Омелян Огоновський, с. 41.
60
Це однаково стосувалося як руської, так і польської преси. 22 січня 1878 р. Павлик скаржився у листі до Драгоманова: « В газетах ми виходимо сміхованцями – так невірно і нечесно писано про нас ». Павлик, Переписка, т. 2, с. 284.
61
Як випливає з листування Франка і Ольги Рошкевич, відмова не була категоричною: Рошкевич вимагав від Франка продовжувати кар’ єру, в тому числі « старатися про докторат », але Франко цих умов не прийняв [ 48: 76, 78, 86 ].
62
Чайковський, « Мої спогади про Івана Франка », у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 96 – 97. Зі слів іншого сучасника подій, тодішнього студента – « Горстка“ проскрибованих” була від нас відділена неначе китайським муром »( Олесницький, « З-понад четвертини століття », у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 67).
63
А. С., « Новинки. Соціялізм. Процес во Львові », Руський Сіон, 1878, 2, с. 62; Himka, Socialism in Galicia, с. 69, 199.
64
Чайковський, « Мої спогади про Івана Франка », у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 97.
65
Сумною ілюстрацією до цієї тези стала доля сільського вчителя Лева Василевича, який поширював брошури Франка. Він не міг дістати постійної посади, його весь час переводили з місця на місце, і він помер у матеріяльній скруті на 23 році життя( Студинський, « Іван Франко і товариші », с. 84). Про становище галицьких учителів детальніше див.: Baik, « Z historii rozwoju ukraińskiej szkoły », с. 154 – 155.
66
Див. також подібну оцінку, яку дав Юліян Романчук, один із народовецьких лідерів: Павлик, Переписка, т. 3, с. 515.
67
Самі соціялісти були свідомі цього завдання. Такі думки розвивав Болєслав Лімановський зразу по свіжих слідах судового процесу у львівській газеті « Dziennik Polski ». Див.: Limanowski, Pamiętniki( 1870 – 1907), т. 1, с. 182.
68
Так назвала Франка і Павлика львівська газета « Dziennik Polski »( 1878, 22 серпня, № 192).
69
Таке трактування подав Михайло Драгоманов, який сам запропонував назву для нового журналу – див.: Павлик, Переписка, т. 3, с. 516 – 517. « Громадський друг » вийшов на гроші Драгоманова – частину його Уваровської премії за підготовлений ним разом з Володимиром Антоновичем збірник « Історичні пісні українського народу ».
70
ЦДІА у Львові, ф. 146, оп. 2, од. зб. 14628, арк. 2.
71
Іван Франко. Документи і матеріали, с. 79 – 80.
72
Цит. за: О. І. Дей, Українська революційно-демократична журналістика. Проблеми виникнення і становлення, Київ, 1959, с. 200.
73
Франко, « Михайло Павлик », с. 167 – 168. Цю думку Франка підтверджують пізніші дослідження: М. Л. Бутрин, « Цензурна історія збірки“ Молот”( 1878)», Українське літературознавство, 1971, № 12, с. 46 – 50; Дей, Українська революційно-демократична журналістика, с. 86 – 144; І. Денисюк, « До цензурної історії“ Громадського друга”,“ Дзвона” і“ Молота”», Іван Франко. Статті і матеріали, вип. 6, 1958, с. 49 – 73.
74
Dziennik Polski, 1878, 28 серпня, № 192. 492