До Розділу 8, с. 177 – 197
44
« Z izby sądowej. Proces socjalistów ruskich », Dziennik Polski, 1878, 17 січня, 14, с. 3; Limanowski, Pamiętniki( 1870 – 1907), т. 1, с. 181.
45
Іван Куровець згадував, що Франко імпонував молоді « своєю характерністю, сміливим виступом у суді й промовою, яку виголосив з запалом дзвінким металічним голосом »( Іван Куровець, « Іван Франко в моїх згадках », у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 71). Точність цих свідчень знецінюються наступною фразою « Інші обвинувачені не робили на нас більшого вражіння »( там само) – найбільше враження, як ми вже бачили, все ж таки справив Остап Терлецький. Цілком можливо, що Куровець екстраполював своє пізніше захоплення Франком на раніший період.
46
Лімановський, « З часів першого арешту », с. 93 – 94.
47
« Z izby sądowej. Proces socjalistów ruskich », Dziennik Polski, 1878, 17 січня, 14, с. 2. 48
У листі до Львівської прокуратури, переданому через Павлика, Драгоманов признавався, що дійсно надавав « великого значення особі Франка », оскільки з його літературних творів побачив у ньому « талант і охоту придивлятися до життя народного »( Павлик, Переписка, т. 2, с. 275).
49
Іван Франко. Документи і матеріали, с. 51 – 53, 56 – 57. Дослідники часто ставлять під сумнів правдивість свідчень Скаміни( Himka, Socialism in Galicia, с. 67; упорядники збірника « Іван Франко. Документи і матеріали » прямо називають його провокатором( с. 51, 56.). Сам Франко твердив, що Скаміна не зрозумів його і перекрутив його слова. Під час повторного прослуховування Скаміна визнав, що має коротку пам’ ять і тому не може повторити своїх свідчень. І лише тоді, коли голова судового засідання нагадав про відповідальність за фальшиві показання, Скаміна повторив свої зізнання, заявивши, що не хотів цього робити, боячися, що Франко вб’ є його після виходу з тюрми( Студинський, « Іван Франко і товариші », с. 107). Впадає в око – на що, зрештою звернув увагу суд, – що розповідь Скаміни мала точні деталі, які він міг почути тільки від Франка.
50
Див. звинувачувальний акт державної прокуратури від 10 жовтня 1877 р.: Іван Франко. Документи і матеріали, с. 57 – 68.
51
Див. його злий лист-відповідь Драгоманову від 10 червня 1877 р., в якому він прямо оскаржує його в усіх бідах, що випали на галицько-руську молодь, і просить « відчепитися від нас з Вашими тенденціями. Нам і так жити тяжко, а Ви ще і поліцію зсилаєте на нас »( Павлик, Переписка, т. 2, с. 218).
52
Студинський, « Іван Франко і товариші », с. 110.
53
Iнші засуджені відбували свою кару пізніше, у другій половині 1878 р. Термін ув’ язнення всіх підсудних збільшив своїми діями Іван Мандичевський. Хоча він сам і не був ув’ язнений – його батько, посол Державної Ради у Відні, домігся звільнення сина – однак він вніс протест проти вироку, чим затягнув суд іще на два місяці.
54
Тюремні записки Івана Франка були опубліковані у: Михайло Возняк, « З першого заарештування Івана Франка », Нові шляхи, 1931, № 10, с. 53 – 58, 170 – 182.
55
Wendland, Die Russophilen in Galizien, с. 234.
56
Див. розділ « Франко та його селяни ».
57
Biblioteka Narodowa w Warszawie, Wydział źbiorów specijalnych( далі: BN, wźs), II 2899, mikrofilm 41254, с. 248.
58
Limanowski, Pamiętniki( 1870 – 1907), т. 1, с. 173 – 175. 491