До Розділу 8, с. 177 – 197
75
Цит. за: Дей, Українська революційно-демократична журналістика, с. 331.
76
HHS, Informationsbüro, 1345, 1656, 1704, 1778, 3087, 3549, 3436 / 98, 1878.
77
BN, wźs, mikrofilm 41257, с. 27; Michał Śliwa, Bolesław Limanowski, Człowiek i historia, Kraków, 1994, с. 58.
78
Limanowski, Pamiętniki( 1870 – 1907), т. 1, с. 199.
79
Лімановський визнавав, що його опис міг бути не точним. За іншою версією, зустріч відбулась у червні 1878 р.( Himka, Socialism in Galicia, с. 71), отже, на могла бути пов’ язана з його від’ їздом( Лімановський одержав наказ залишити Галичину в серпні 1878 р.). Він намагався відновити у пам’ яті перебіг цієї вечірки на підставі листа від якогось адресата за підписом K... cki( Kulmatycki?) від 7 листопада 1878 р.( Limanowski, Pamiętniki( 1870 – 1907), т. 1, с. 199; Marian Żychowski, Bolesław Limanowski, 1835 – 1935, Warszawa, 1971, с. 70). На жаль, мені не вдалося виявити цього листа попри ретельний перегляд усієї тогочасної кореспонденції Лімановського, що збереглася у відділі рукописів Національної бібліотеки у Варшаві.
80
Задля конспірації титульна сторінка не вказувала прізвища автора, а місцем видання названо Липськ( Ляйпциґ).
81
Józef Kozłowski, « Iwan Franko a polski ruch robotniczy w Galicji w latach siedemdziesiątych i osimdiesiątych wieku XIX », Kwartalnik Instytutu Polsko-Radzieckiego, 1954, 1( 6), с. 98. Під час « великого краківського процесу » 1880 р. 35-ти соціялістів на чолі з Людвиком Варинським Франків « Катехизм » зачитували як один з доказів їхньої « небезпечної для держави діяльности ».
82
Юзеф Гудец, один із засновників галицького соціялістичного руху, твердив, що Франко разом із Павликом стали працювати в газеті вже від третього її номеру. Див.: Praca, 1892, 14 лютого, № 3, с. 1.
83
Г. Д. Вервес, « Іван Франко у робітничій газеті“ Praca”», у виданні: І. О. Гуржій, П. М. Каленченко та ін., ред., Іван Франко як історик, Київ, 1956, с. 123; Himka, Socialism in Galicia, с. 72.
84
Walentyna Najdus, « Początki socjalistycznego ruchu robotniczego w Galicji( lata 70 – 80 XIX w.)», Z pola walki, 1960, № 1( 9), с. 9. Найдус покликається на одні з найперших історій галицького соціялістичного руху: Emil Haecker, Historia socjalizmu w Galicji i na Śląsku Cieszyńskim, Kraków, 1933, с. 199; Feldman, Stronnictwa i programmy, т. 1, с. 87. Григорій Вервес твердить(« Іван Франко у робітничій газеті“ Praca”», с. 123), що « Praca » перетворилася на робітничу газету завдяки спільним заходам Франка і Варинського.
85
Не підважуючи наукової вартости робіт Валентини Найдус, треба однак сказати, що ця тенденція до мінімізації впливу Франка на соціялістичний рух простежується і в іншій її книжці, біографії Іґнація Дашинського. У ній вона лише побіжно згадує про взаємини між Франком і Дашинським, забуваючи додати, що сам Дашинський визнавав вирішальний вплив Франка на формування свого світогляду в молодості( Ignacy Daszyński, Pamiętniki, 2 т., Kraków, 1925, т. 1, с. 24 – 25).
86
На цю обставину вперше звернув увагу Григорій Вервес: « Іван Франко у робітничій газеті“ Praca”», с. 118.
87
Павлик, Переписка, т. 3, с. 186.
88
Ця програма, твердив Франко, « написана не мною, але при моєму співуділі » [ 49: 248 ]. Проте редактори й упорядники 50-томного зібрання творів Франка включили
493