До Розділу 7, с. 147 – 174
44
Артем’ єва, Українські студентські гуртки у Львові, с. 42.
45
Лукич, « Спомини про Івана Франка », с. 62. Василь Лукич( Левицький), який засвідчував русофільство молодого Павлика, не був вільний від русофільства й сам( Дольницький, « Спомини про молодого Івана Франка », с. 103). Тимчасом Павлик стверджував, що Франко уже в часи гімназії був народовцем, але неглибоким. Доказом, на думку Павлика, мало бути те, що Франко писав фонетичним правописом, « чим се народовство кінчалося тоді у багатьох »( Павлик, Переписка, т. 2, с. 7). Див. також пізнішу суперечку між Франком і Павликом про те, якого правопису вони насправді вживали замолоду [ 35: 44 – 46, 74 ].
46
Дискусійним питанням залишається вплив і розмір субвенцій, які надходили на адресу русофільських орґанізацій від російського уряду. Не підлягає сумніву, що ці субвенції були( документальні свідчення з пізнішого періоду, 1880 – 1910 рр., див. у кн.: Москвофільство: Документи і матеріали, Олексій Сухий, упор., Львів, 2001, с. 89, 92 – 93, 100 – 107). Проте визначити їх періодичність і розміри складно. З іншого боку, не варто забувати, що субвенції з Російської імперії надходили й на адресу народовецьких інституцій, але від українських діячів. Скажімо, Товариство імені Шевченка було засноване у 1873 р. на гроші полтавської поміщиці Єлисавети Милорадович та ще кількох жертводавців. Див.: Володимир Дорошенко. Огнище української науки. Наукове Товариство імени Т. Шевченка. Нью-Йорк – Філадельфія, 1951, с. 19.
47
Євген Олесницький, « З-понад четвертини століття. Картка з історії української університетської молоді », у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 66.
48
Артем’ єва, Українські студентські гуртки у Львові, с. 48.
49
Лукич, « Спогади про Івана Франка », с. 62. Характерно, що поміж собою Дольницький і Павлик називали Франка « chorągiewka » – тобто флюґером – або « шаташася язици »( див.: Павлик, Переписка, т. 2, с. 58, 155, 160).
50
Джеджаликъ [ Іван Франко ], « Напередъ!», Другъ, 1875, 1( 13) жовтня, № 21, с. 40.
51
Джеджаликъ [ Іван Франко ], « П∆сня Задунайская », Другъ, 1876, 15( 27) січня, № 3, с. 33 – 34.
52
И. Ш., « Письма о русской литератур∆ », Другъ, 1875, 15( 27) квітня, № 8, с. 190.
53
Див.: Мороз, Іван Франко. Бібліографія творів, с. 18 – 19.
54
Ив [ ан ] Франко, « Поэзія и еи становиско въ нашихъ временахъ. Студіюмъ эстетичне », Друґъ, 1876, 15( 27) січня № 3, с. 47
55
Лукич, « Спомини про Івана Франка », с. 63.
56
Франко має на увазі Устияновичів поетичний переспів літописної історії про те, як княгиня Ольга знищила Іскоростень, столицю племені древлян. Остання строфа цього переспіву містила неприкриту іронію і засуд: « И люд Древи себе“ руським” / Нині велечає / И блаженною, святою, / Ольгу називає...»( К. Н. Устиянович, Письма, т. 1, Поеми историчні, Львів, 1875, с. 368).
57
Слова Осипа Назарука цитую за: Артем’ єва, Українські студентські гуртки у Львові, с. 25.
58
Устияновичь, М. Y. Раевскій и россійскій панславизмъ, с. 48.
59
Див., наприклад: Himka, « The Construction of Nationality in Galician Rus’», с. 109 – 164; А. И. Миллер. « Украинский вопрос », passim.
483