Примітки
60
Hans Kohn, Nationalism. Its Meaning and History. Rev. ed., Malabar, Florida, 1967, с. 38 – 49; Jan Kozik, The Ukrainian National Movement, с. 12; George S. Luckyj, Between Gogol’ and Ševčenko. Polarity in the Luterary Ukraine: 1798 – 1847, München, 1971 [= Harvard Series in Ukrainian Studies, т. 8 ]; Orest Pelech, « The State and the Ukrainian Triumvirate in the Russian Empire, 1831 – 47 », у виданні: Bohdan Krawchenko, ред., Ukrainian Past, Ukrainian Present. Selected Papers from the Fourth World Congress for Soviet and East European Studies, Harrogate, 1990, New York, 1993, с. 1 – 17. Історія Кирило- Методіївського товариства містить багато нез’ ясованих і суперечливих моментів. Короткий огляд дискусій навколо неї див.: Ярослав Грицак, Нарис історії України. Формування модерної української нації. XIX – XX століття, Київ, 1996, с. 38 – 39; Orest Pelech, « The Cyril and Methodius Brotherhood Revisited », Journal of Ukrainian Studies, Summer – Winter 2004, 29, № 1-2, с. 335 – 344.
61
Слова з донесення Київського генерал-губернатора І. Васільчікова в Міністерство народної освіти( 1862) цит. за: Віктор Короткий, Василь Ульяновський, упор., Син України. Володимир Боніфатійович Антонович, 3 т., Київ, 1997, т. 2., с. 39.
62
З доносу київського таємного радника Михайла Юзефовича, цит. за: Сергій Подолинський, Листи та документи, Роман Сербин, Тетяна Слюдикова, упор., Київ, 2002, с. 435.
63
Драгоманов, « Автобиографическая заметка », с. 59; його ж, Австро-руські спомини, с. 219.
64
М. П. Драгоманов, « Література російська, великоруська, українська і галицька », у його ж, Літературно-публіцистичні праці, т. 1, с. 117.
65
Володимир Міяковський, « Київська Громада( з історії київського громадського руху 60-х років)», у його ж, Недруковане й забуте. Громадські рухи дев’ ятнадцятого сторіччя. Новітня українська література, Нью-Йорк, 1984, с. 270.
66
Про Володимира Антоновича розповідали, що він порвав стосунки з одним із членів Київської громади( правдоподібно, професором Казанського університету Федором Міщенком) тільки тому, що той наважився поставити Достоєвського на один рівень із Данте. Ігор Чорновол, « Між археологією та політикою. Володимир Антонович і польське суспільство( до 170-річчя від дня народження)», Молода Нація, 2004, № 3( 32), с. 134. Детальніше про дискусії серед громадівців щодо вибору західної чи російської культурної моделі див.: С. І. Світленко. Народництво в Україні 60 – 80-х років XIX століття. Теоретичні проблеми джерелознавства та історії. Дніпропетровськ, 1999, с. 98 – 100.
67
А. М. Круглашов, Драма інтелектуала. Політичні ідеї Михайла Драгоманова, Чернівці, 2000, с. 123 – 125.
68
О. Ф. Кістяківський, Щоденник( 1874 – 1885), 2 т., Київ, 1995, т. 2, 1880 – 1885, с. 415 – 416, 455.
69
Показовим тут є листування 1870-х років між Антоновичем і Драгомановим. 27 травня 1875 р. Антонович писав: « Замечу, что и ныне, как всегда, я уверен, что разность взглядов в главных принципиальных вопросах не существует, существует же она разве в ничтожных оттенках мысли и, в сильной степени, в практических приемах »( Архів Михайла Драгоманова, т. 1, Листування Київської Старої Громади з М. Драгомановим( 1870 – 1895 рр.), Варшава, 1938, с. 6 [= Праці Українського наукового інституту, т. 37 ]; передруковано у виданні: Син України, с. 104.
484