Розділ 6 Чи мали селяни батьківщину?
1
Ossowski, O ojczyznie i narodzie, с. 15 – 46. Див. також цікаву спробу застосувати теорію Осовського до випадку білоруських й українських селян: Володимир Менджецький, « Селяни у націотворчих процесах Центральної і Східної Європи у другій половині XIX – на початку XX століття », Україна модерна, 2001, № 6, с. 59 – 76.
2
Swietłana N. Tołstaja, « Ojczyzna w ludowej tradycji słowiańskeij », Bartmiński, Pojęciе ojczyzny, с. 17 – 22.
3
Дей, Коломийки в записах Івана Франка.
4
Франко, Галицько-руські народнї приповідки, т. 2, с. 484.
5
Там само, с. 87 – 88.
6
Див.: Łesiów, « Bat’ kiwszczyna, witczyzna, ridnyj kraj », у виданні: Bartmiński, Pojęciе ojczyzny, с. 93 – 96.
7
Франко, Галицько-руські народнї приповідки, т. 2, с. 246.
8
Там само, с. 237.
9
Robert T. Anderson, Traditional Europe: A Study in Anthropology and History, Belmont, CA, 1971, с. 141 – 151; Heretz, Russian apocalypse, с. 130; Kłoskowska, National Cultures at the Grass-Root Level, с. 48; Alexander H. Krappe, The Science of Folklore. A Classic Introduction to the Origins, Forms, and Characteristics of Folklore, New York, 1964, с. 153.
10
Літопис Руський. За іпатським списком переклав Леонід Махновець, Київ, 1989, с. 343, 375, 432, 434.
11
Див.: Сисин, «“ Отчизна” в українській політичній культурі початку XVIII ст.»( у друці). 12
В окремих випадках його « високе » походження є очевидним. Наприклад, збірник українських приказок і прислів’ їв, опублікований 1864 р. у Санкт-Петербурзі Матвієм Номисом-Симоновим, подає як приказку дослівну цитату з козацького літопису Самійла Величка: « Біда в Україні: і оттоль горяче, і отсель боляче ». Див.: М. Номис, упор., Українські приказки, прислівъя и таке инше, С.-Петербург, 1864, с. 15.
13
[ Платон Лукашевич ], Малороссійскія Червонорусскія народныя думы и п∆сни, Санктпетербургъ, 1836, с. 103.
14
Дей, Коломийки в записах Івана Франка, с. 34: Василь Сокіл, упор., Народні пісні з батьківщини Івана Франка, Львів, 2003, с. 147, 187, 234, 302. Тут наведено тільки ті пісні, що їх Іван Франко записав у часи дитинства і юности, а також пісня про козацького полковника Морозенка, героя Хмельниччини(« Ой Морозе, Морозеньку, / Преславний козаче, / Вой за тобов Морозеньку, / Вся Вкраїнонька плаче ») – що хоча і була записана у Нагуєвичах значно пізніше( у 1983 р.), однак була знана по галицьких селах іще у XIX ст.( сам Франко записав її на Тернопільщині [ 28: 89 – 92 ]; див. також: О. І. Дей, Спілкування митців з народною прозою. Іван Франко та його оточення, Київ, 1981, с. 17). Для з’ ясування подальшої еволюції терміна Україна у свідомості сільських мешканців цікаво було би порівняти пісні Франкового дитинства з піснями, записаними у Нагуєвичах 1980-х рр.
15
Юрій Луцький, « Роздуми над словом“ Україна” у народних піснях », Сучасність, № 8, 1993, с. 117 – 122.
До Розділу 6, с. 129 – 144
475