Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 473
До Розділу 5, с. 105–125
Детальніше див.: Jan Kozik, The Ukrainian National Movement in Galicia: 1815–
1849, Edmonton, 1986, с. 83–125.
49
Походження цього терміна є об’єктом дискусій і непорозумінь. Заслугу його
впровадження найчастіше приписують Павлину Свєнціцькому (див. Наконечний, Ук
радене ім’я, с. 367), рідше – Олександрові Барвінському (Ігор Чорновол, «Олександр
Барвінський у контексті своєї і нинішньої епохи», у виданні: Олександр Барвінський,
1847–1927. Матеріали конференції, присвяченої 150 річниці від дня народження
Олександра Барвінського. Львів, 14 травня 1997 р., Львів, 2001, с. 43; Mykoła Muszynka,
«Towarzystwo Naukowe im. Szewczenki i jego rola w narodowym odrodzeniu Ukraińców na
terenie Galicji», у виданні: Galicja i jej dziedzictwo, т. 3. с. 70), Михайлові Грушевському
(Barbara Łuczyńska, «Udział Towarzystwa Nauczycieli Szkół Wysszych w integrowaniu
nauczycieli szkół średnich Galicji 1884–1909, там само, с. 253), навіть Іванові Франкові
(Катря Гриневичева, «Спомини (І. Франко)», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 144; Михайло
Мочульський, «З останніх десятиліть життя Івана Франка (1896–1916)», там само, с. 369),
хоча Франко виразно говорив, що вперше вжив цей термін Іван Гушалевич [35: 7–73].
50
Ф. С. [Филип Свистун], Чђмъ есть для насъ Шевченко? Критичное розсужденіе,
Львов, 1885, с. 5–6.
51
Шевченко, Повне зібрання творів у 6 томах, т. 4, с. 319; Микола Дубина,
Шевченко і Західна Україна, Київ, 1969, с. 34.
52
Якщо пізніші покоління русько-українських патріотів у Галичині – здебільшого
греко-католицькі священики – мали проблеми з популяризацію творів Шевченка, то
не через антиуніятське спрямування його поезії, а через неортодаксальність його
поглядів, яка межувала з єрессю. Докладніше про це див.: Я. Й. Грицак, «Поширення
поеми “Марія” в Галичині», Радянське літературознавство, 1986, №3, с. 51–54.
53
Див.: Володимир Навроцкий, «Руська родина (Географичний обзоръ земл∆
заселенои Русинами)», Правда, 1867, 11 листопада, №23, с. 180–182; 21 листопада,
№24, с. 188–191; 1 грудня, №25, с. 196–198; 11 грудня, №26, с. 204–206; 21 грудня, №27,
с. 211–213; передруковано у виданні: Володимир Навроцкий, Творы. Выданє посмертне
зъ портретомъ и житєписомъ. Заходомъ «Етнографично-статистичного кружка»,
т. I, Львів, 1885, с. 3–27.
54
Уляна Кравченко, Хризантеми. Повість, Чікаґо, 1961, с. 130–131. Юлія Шнайдер
(Уляна Кравченко) описує, як вона малою дівчинкою, заховавшись на стриху у будинку
своєї бабці серед книжок, подорожувала Україною, «водячи пальцем по мапі».
Правдоподібно, вона робила це під впливом галицьких українофілів (народовців), котрі
закликали до такого роду ментальних вправ, щоб пов’язати поетичний образ України
з реальним фізичним простором і наповнити його, наскільки можливо, історичною,
географічною та етнографічною інформацією. Див.: Sereda, Shaping of a National
Identity, с. 296.
55
Михайло Драгоманов, Австро-руські спомини (1867–1877), Київ, 2003, с. 62,
174; Іван Франко, «Стара Русь», Літературно-науковий вістник, 1906, т. 34, кн. 6,
с. 457, 460, 466.
56
С[вистун], Ч∆мъ есть для насъ Шевченко?, с. 13–14.
57
О. А. Мончаловский, Житье и д∆ятельность Ивана Наумовича, Львов, 1889,
с. 80.
48
473