Примітки
36
Лисяк-Рудницький, Історичні есе, т. 1, c. 156, 179 – 180; т. 2, с. 132, 150; Віктор Короткий, Василь Ульяновський, упор., Син України. Володимир Боніфатійович Антонович, 3 т., т. 2, Київ, 1997.
37
Як показує найновіше дослідження, покликання на Ожеховського було побудоване на неправильній та викривленій інтерпретації його творчости. Позиція Ожеховського відображала конкретні реалії XVI ст. і не мала нічого спільного з проголошенням примату національности( natione) над походженням( gente), як це робили польські патріоти у XIX ст. Детальніше див.: David Althoen, « Natione Polonus and the Naród Szlachecki. Two Myths on National Identity and Noble Solidarity », Zeitschift für Ostmittleeuropa-Forscung, 2003, 52, с. 475 – 508.
38
Цит. за: Іван Франко, « Стара Русь », Літературно-науковий вістник, 1906, кн. 10, с. 240 – 241. Про Костецького див.: Marian Tyrowicz, « Kostecki Platon », Polski Słownik Biograficzny, т. 14, Wrocław – Warszawa – Kraków, 1968 – 1969, с. 340 – 341.
39
Аndrzej Zęba, « Gente Rutheni, Natione Poloni ». Z problematyki kształtowania się Ukraińśkiej świadomości narodowej w Galicji », у виданні: Prace Komisji Wschodnoeuropejskiej Polskiej Akademji Umiejętności, т. 2, Kraków, 1995, с. 61 – 77.
40
David Saunders, « Russia’ s Ukrainian Policy( 1847 – 1905): A Demographic Approach », European History Quarterly, April 1995, т. 25, № 2, с. 193.
41
[ A. Pietruszewicz ], Słów kilka napisanych w obronie ruskiej narodowości, Lwów, 1848, с. 47 – 48. Цитовано за: О. Ю. Турій, Греко-католицька церква в суспільно-політичному житті Галичини, 1848 – 1867. Дис. канд. іст. наук, Львів, 1994, с. 131.
42
Григорій Ількевич, упор. Галицькі приповідки і загадки. Репринтне відтворення з видання 1841 р., Львів, 2003, с. 11, 91.
43
Загальний огляд див.: Євген Наконечний, Украдене ім’ я. Чому русини стали українцями, Львів, 2001, с. 33 – 70.
44
Nicholas Vakar, Belorussia. The Making of a Nation, Cambridge: MA, 1956, с. 2 – 3.
45
Борис Флоря, « Еволюція значення терміна « Русь » і похідних від нього у східнослов’ янських джерелах XII – XIV cтоліття », у виданні: Ісаєвич, Грицак, ред., Другий Міжнародний конгрес україністів, с. 3; Omeljan Pritsak and John S. Reshetar, « Ukraine and the Dialectics of Nation-Building », From Kievan Rus’ to Modern Ukraine: Formation of the Ukrainian Nation, Cambridge: MA, 1984, с. 24 – 25( second pagination).
46
Можливість такої ідентифікції імпліцитно присутня в одній із перших граматик руської мови – « Відомости о руськом язиці »( 1816 – 1824) Івана Могильницького. Див.: Г. Ю. Гербільський, Розвиток прогресивних ідей в Галичині у першій половині XIX ст.( до 1848 р.), Львів, 1964, с. 58.
47
Богдан А. Д∆дицкій, Михаилъ Качковскій и современная галицко-русская литература. Очеркъ біографическій и историко-литературный, ч. 1, Львовъ, 1876, с. 112. Про « австрорусинів » див.: Маріян Мудрий, « Австрорусинство в Галичині: спроба окреслення проблеми », Вісник Львівського університету. Серія історична, 35-36, 2001, с. 571 – 604. Про потенційний « підривний » характер українофільського руху для цілісности Габсбурзької монархії див. цензорський висновок висновок Єренея Копітара на рукопис альманаху « Зоря », підготовлений Руською трійцею( 1834): Ф. І. Стеблій, О. А. Купчинський та ін., упор., « Русалка Дністрова ». Документи і матеріали, Київ, 1989, с. 52 – 53.
472